П’ятниця, 29 Березня, 2024

Який він — найдавніший пам’ятник на Решетилівщині і кому його присвячено?

   На території Решетилівської міської громади можна зустріти чимало пам’ятників — мовчазних свідків історії різних періодів. Та є серед них один досить унікальний. Розташована дана  історична пам’ятка, а саме пам’ятник землякам-учасникам російсько-японської (1904-1905 рр.) та Першої світової війни (1914-1918 рр.), посеред села Шилівка, що є центром однойменного Шилівського старостату. Але навіть не всі місцеві жителі знають історію його виникнення на рідній землі. Більш детально про пам’ятник у нашому матеріалі на сайті poltava-future.

103-ій рік на шилівській землі…

Згідно з документами, що знаходяться у Краєзнавчому музеї Решетилівської міської ради, а також із даними видання “Звід пам’яток історії та культури України: Полтавська область. Решетилівський район”  та відомостей Паспорта даного історичного пам’ятника, цей об’єкт споруджено 29 серпня 1919 року (тобто йому 103-ій рік) за рішенням сходки села на кошти, зібрані селянами і прихожанами Вознесенської церкви. І це один із перших пам’ятників на Полтавщині, на честь жителів села і хуторів, які загинули в період вищезгаданих воєн. Як повідомляється, організаторами збору коштів і попечителями його спорудження були прихожани С.С.Гнатенко та І.Е.Арендаренко.

Сучасний вигляд пам’ятника.

Пам’ятник являє собою ступінчатий обеліск з чорного і сірого граніту, висотою 1, 45 м, увінчаний чорним гранітним хрестом(1,15х0,75 м), на цегляному оштукатуреному постаменті, висотою 0,3 м. На лицьовій поверхні верхнього блоку викарбувані Георгіївський хрест та ікона «Божа Мати». А на протилежній поверхні — присвята воїнам, які полягли за рідну землю, та прізвища 62 загиблих односельців. На чотирьох  площинах  другого блоку — пам’ятні написи і прізвища попечителів будівництва споруди: 

Старе фото найстарішого пам’ятника Решетилівщини з музейного архіву

Тут досі можна прочитати послання нащадкам

«Дорогим, рідним воякам, павшим за рідну землю».

«Тем, кто пал жертвой  в войны 1904-1905, 1914-1917 г. г. на кровавой нивъ. От прихожан с. Шиловки 1919 г.  1 мая. Заботами и попеченіем уполномоченных С.С.Гнатенко и  И.Е. 2 го Арендаренко».

«Більшої любві ніхто у світі ни мае як хто душу за других свою покладае».

  «Хто рідний край усе рідне своє забуває того Бог карає. Так старий кобзарь Шевченко в віршах співає,  співає в віршах, завіщає край свій шанувати і не лихом, а добром предків споминає».

«Заповіт.

  Як умрем і про нас пам’ять ляже в домовину. Ви потомки не забудьте Матір Україну. Не забувайте, поминайте і дітей її, що померли на чужині в кровавій війні. Щирим серцем поминайте, у душі полюбіте їх, несчасних і за Господа моліте, Вони слава Украини, вони предки Ваші. Вони рідні, дорогі, не чужі а наші 1 мая, 29 августа. Вічно хай свято буває. І ніхто цих днів не забуває. В ці дні к Хресту пам’ятнику сюда всы прийдыте і про гірку вояк долю речі розкажіте». Автором цих текстів був Сазон Гнатенко, добра, чуйна людина, знав на пам’ять “Біблію” та “Кобзаря”. Часто для односельців писав різні прошенія у владні коридори.

Старе фото найстарішого пам’ятника Решетилівщини з архіву Краєзнавчого музею Решетилівської міської ради.

  Вище написів, ближче до хреста викарбувано імена та ініціали жителів Шилівки та навколишніх хуторів, які загинули під час воєн початку минулого століття. На пам’ятнику викарбувано, що 

«Жертвою пали вояки: Иван Онисимович Давиденко, Пахомій Чубенко, Андріан Фещенко, Семен Степ. Гнатенко, Поликарп Фил. Пикуля, Гавріил  Ефрим. Терещенко, Яков Ави. Деньга, Іван Фед. Бъленькій, Клим Петр. Фещенко, Яков. Фед. Приходько, Іван Пет. Хоменко, Дмитрий Ал. Деньга, Александр Ал. Деньга, Братья Григорій и Иван Сем. Терещенки, Поликарп Алек. Юрковъ, шт. кап. с. Борок, Герасим Еф. Слюсар, Ігнатій Еф. Слюсар, Петр Гр. Терещенко, Федор Гр. Терещенко, Іван Ів. 2й Николенко, Подпор. Андрей Гавр. Пикуля, Григорій Кл. Загорулько, Максим Ант. Овсъенко, Павел Мат. Рукавица, Авксентій Ем. Фещенко, Софроній Сем. Фещенко, Василій Ос. Валенко, Іван Мак.Чубенко, Савва Кос. Гетьманенко, Григорій Вас. Терещенко, Влас Ерем. Ленчик, Іван Анд.Чубенко,  Авксентій Ос. Ярошенко,  м. ос. Александр В. Полонскій, Д. Хр. Стефан Вл. Гончаръ, х. Нагаї Стефан Ефим. Нагай, х. Слюсары Кирилл  Сем. Слюсар, х. Бакаи Лука Дан. Вовк, с. Кален. Антон Фед. Ніколаєнко,  м. Голтвы Григорій Яковл. Бабенко, Трохим Евд. Арендаренко, Яков Ив. Терещенко, Гавріил Кор. Горобець,  Корнилій Як. Палієнко, Григорій Ант. Терещенко, Иван Вас. Терещенко, Иван Сид. Терещенко, Яков Кон. Лукашенко, Стефан Дм. Кавалър, Пантелимон Ив. Зъкун, Ілларін Ал. Плахтій, Игнатій Сер. Михайленко, Еремъй Мих. Валенко».

У документах, що зберігаються у Краєзнавчому музеї Решетилівської міської ради, йдеться, що під час російсько-японської та Першої світової війни загинули багато жителів села Шилівка, вони полягли у боях на сопках Маньчжурії, на Заході в Галичині, Пінських (Прип’ятских) болотах… 

То руйнували, то рятували…

У 1920-х рр. пам’ятник було пошкоджено. З нього зняли гранітний хрест. Люди розповідають, що комусь із вандалів не сподобався хрест із зображенням Матері Божої. Вночі його розтрощили на шматки і безжально кинули у ставок. Але один із фрагментів мешканці підібрали і зберігали у себе. 

У 1949 році (за іншими даними у 1960-х рр.) натомість був встановлений дерев’яний хрест, пофарбований під граніт. Територію пам’ятника було обнесено дерев’яною огорожею 4х4 м. 

В 1962 році пам’ятник досліджував науковий працівник Полтавського художнього музею Антоніна Миколаївна Михайліна.  

Паспорт найстарішого пам’ятника Решетилівської громади.

Доля пам’ятника зацікавила режисера

Історики кажуть, що, можливо, пам’ятник і досі б стояв, увінчаний дубовим хрестом, розтрісканим від часу. Але наприкінці 1980-х рр. на Решетилівщину приїхав знімати фільми про зруйновані церкви режисер творчого  об’єднання «Криниця» Української студії хроніко-документальних фільмів Володимир Костенко, який народився  в селі Довгалівка сусіднього тоді з Решетилівським Великобагачанського району. Йому  жителі Шилівки повідали про знущання більшовицькими активістами над  іконами Вознесенської церкви та про спаплюжений хрест на пам’ятнику. І у підсумку режисер зняв два фільми під назвами «Хрещений осколок» та «Перед іконою». Він знайшов та найняв скульпторів, які у Києві за  спогадами і збереженим шматком хреста відновили та встановили хрест на шилівському пам’ятнику. 

Місцеві попрохали добротворця організувати освячення  реставрованого оскверненого памятника. Влітку 1988 року дерев’яна частина пам’ятника була замінена на гранітну. Освячення пам’ятника не викликало ентузіазму ні в місцевого, ні в районного керівництва. Священник Анатолій Федорович Березовський  відмовився приїхати  до села  на проведення обряду освячення, не  маючи на руках дозволу від Шилівської сільської ради. Але освячення все рівно відбулося, кажуть місцеві краєзнавці. 

Пам’ятник і нині стоїть у центрі Шилівки навпроти  школи. За словами тутешньої старости Світлани Нестерець, чи не щороку його косметично ремонтують за кошти місцевого бюджету…

У підсумку можна сказати одне, як би не ставилися сучасники до згаданого пам’ятника, до російсько-японської та Першої світової воєн і їх безпосередніх учасників, яким він присвячений, безсумнівно одне — цей пам’ятник дійсно старожил серед пам’ятників Решетилівщини. 

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.