Вулиця Пилипа Орлика — одна з найстаріших в історичному центрі Полтави. Її будинки зберігають пам’ять про зміну епох, культурні впливи та життя містян, а фасади відображають різноманіття архітектурних стилів: від класицизму і бароко до модерну та сучасних реконструкцій. Гуляючи цією вулицею, ніби перегортаєш сторінки літопису міста, де кожен будинок розповідає свою унікальну історію. У цій статті ми детально розглянемо архітектурну спадщину вулиці Пилипа Орлика, дізнаємося про її знакові будівлі та з’ясуємо, як сучасність впливає на вигляд однієї з центральних вулиць Полтави. Далі на poltava-future.
Історія вулиці та її роль у Полтаві
Вулиця Пилипа Орлика — одна з перших вулиць старої Полтави, яка протягом століть зберігала унікальний архітектурний колорит і затишну атмосферу. У різні історичні періоди вона мала кілька назв: Успенська, Спаська, Дворянська, вулиця Паризької Комуни та лише на початку XXI століття отримала сучасну назву на честь Пилипа Степановича Орлика — державного діяча Війська Запорозького та найближчого соратника Івана Мазепи. Попри багату історію, колишня Дворянська залишається відносно малолюдною порівняно з центральною вулицею Соборності, що надає їй особливої камерності та чарівності.
Ця вулиця виникла на місці колишніх валів міської фортеці, і саме ця обставина визначила її протяжність і напрямок. У добу Гетьманщини вона з’єднувала Успенський храм зі Спаськими воротами Полтавської фортеці, простягаючись від Соборної площі до сучасної вулиці Конституції. У XVIII столітті її називали Успенською — за назвою розташованого тут храму. У цей період вулиця була важливою міською ділянкою: тут знаходилися Успенська церква, пороховий льох, казенне місце для зберігання ядер, в’язниця, а також полковий артилерійський двір із будинком, коморою та окремим пороховим складом.
З часом вулиця змінювала свої межі та функції. Після часткового розбирання Спаських воріт її продовжили до Олександрівської площі, яка поступово перетворилася на новий центр міста. У 1809 році вулиця отримала назву Дворянської, підкреслюючи соціальний статус її мешканців і характер забудови. У XX столітті, в період радянської влади, її спочатку називали вулицею Заливчого, а з 1923 року — вулицею Паризької Комуни. Ця назва зберігалася майже століття, доки у 2016 році в рамках закону про декомунізацію вулицю не перейменували на честь Пилипа Орлика.
Особливого шарму вулиці надає її архітектура. З перших років забудови тут з’являлися одноповерхові будинки на 3–5–7 і навіть 9 вікон, які містяни називали «катеринками». Деякі з цих будівель збереглися до наших днів, створюючи унікальний історичний ансамбль, рідкісний для центру міста. Початок вулиці виходить на Соборну площу, де височіє Успенський собор, а далі вона проходить повз Спаську церкву — найстаріший храм Полтави. Саме тут знаходився будинок козака Магденка, в якому в червні 1709 року побував Петро I.
Історики зазначають, що вулиця Пилипа Орлика не лише відображає багатовікову історію Полтави, а й зберігає атмосферу старовинного міста: затишні будинки, історичні пам’ятки та гармонійне поєднання архітектури різних епох роблять її унікальною і неповторною на мапі міста.
Архітектурні стилі та особливості
Вулиця Пилипа Орлика вирізняється унікальною архітектурною панорамою, яка формувалася протягом століть. У дворянській забудові домінував стиль ампір із характерними для нього елементами: сувора симетрія, пропорційні фасади, портики, пілястри та ліпнина. Значна частина будинків була дерев’яною або цегляною, а житлові споруди демонстрували елементи класицизму, адаптованого до міщанського середовища.
Однією з найстаріших будівель на вулиці вважається дерев’яний будинок нащадків генеральші Селастельникової. Конструктивні та декоративні елементи будинку — модульйони, сандрики, пілястри — відповідають архітектурним стандартам початку XIX століття. В інтерв’ю історик Олександр Лимар зазначав, що будівля прикрашена дерев’яними колонами, яких спочатку було шість, а до нашого часу збереглося лише чотири. У міських табелях будинків вона значиться за двома адресами — по колишній Петровській і по колишній Дворянській вулицях.
Після знесення міських валів вулиця поступово формувалася від Петровської площі, нині це Сонячний парк імені Євгена Браха. Тут розміщувався центральний міський ринок, який існував до 1870 року і який місцеві жителі називали «Євбаз» — єврейський базар. Поблизу парку на колишній Дворянській було збудовано будинок другої половини XIX століття. У різні часи він використовувався як благодійна їдальня, казенна винна крамниця, поліційна дільниця №3 з квартирами для працівників, а згодом став прибутковим будинком.
У пізніший період забудова вулиці почала відповідати новим архітектурним тенденціям. Фасади будівель оздоблювали вибірково — переважно лише головні, а стіни фарбували у зелений, рожевий або охристий кольори, залишаючи виступні декоративні елементи білими. Одноповерхові та двоповерхові будинки сусідили з архітектурними шедеврами, серед яких особняк Наума Бахмутського, ймовірно створений архітектором Владиславом Городецьким. Будинок, у якому поєднуються риси романтизму та модерну, вже у 1928 році був переданий товариству політкаторжан і перетворений на комунальну квартиру.
Не всі будівлі Дворянської збереглися до наших днів. Наприклад, будинок приватних музичних класів Феофанії Базилевич, який пережив обидві світові війни, на початку XXI століття було знищено, а на його місці зведено новобудову. Серед об’єктів громадського призначення на вулиці також були міські лазні, збудовані в середині XIX століття і використовувані навіть після Другої світової війни.
Архітектурний вигляд вулиці Пилипа Орлика формувався поступово, поєднуючи елементи дворянської забудови, класицизму, ампіру та модерну. Унікальна комбінація історичних будівель, дерев’яних і цегляних будинків, а також рідкісні зразки архітектурних шедеврів створюють неповторну атмосферу вулиці, яка поєднує затишок і глибину історії.
Архітектурні перлини вулиці Дворянської
Молодша частина Дворянської вулиці, що виходила за межі фортеці, забудовувалася за іншими законами архітектурної моди свого часу. На межі XIX–XX століть тут з’явилися еклектичні двоповерхові міські особняки, фасади яких були щедро оздоблені цегляним декором. Ці будинки виглядали особливо пристойно: їхні власники розбагатіли на торгівлі, а в пореформений період (після скасування кріпацтва 1861 року) отримали можливість перейти до вищого соціального статусу.
Архітектура будинків відображала смаки та фінансове становище містян. Фасади вже не тинькували, залишаючи відкритою цегляну кладку. Архітектурні деталі виготовляли, використовуючи уніфіковану лекальну цеглу. Дворові фасади, невидимі з вулиці, зазвичай не оздоблювали взагалі. Білий колір традиційної української архітектури застосовували лише для виділення випнутих елементів, тоді як площини стін фарбували у зеленуваті, рожеві або вохристі відтінки. Чистота класичного стилю та суворі пропорції поступилися емоційній динаміці еклектики: звичайний будинок прагнув виглядати значущим, майже як палац.
Особливу увагу на вулиці Пилипа Орлика привертає Спаський храм — найстаріша дерев’яна церква міста. Збережена споруда є частиною дерев’яного Преображенського собору Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря. У 1695 році, після нападу татар на Полтавщину, у фортеці згоріла церква, і на її місце в 1705 році було перенесено монастирський собор. Після Полтавської битви, за переказами, у Спаській церкві відбулося урочисте богослужіння за участю Петра I.
У 1810 році через аварійний стан собор розібрали, залишивши лише Спаський приділ із певними змінами. Над ним у 1845 році за проєктом харківського архітектора Андрія Тона було зведено кам’яний футляр, який уберіг цінну пам’ятку від руйнування. У 1847 році поруч спорудили двоярусну дзвіницю, яку було розібрано у 1930-х роках. У 2009 році дзвіницю відновили в історичному вигляді та освятили. Раніше збудована дзвіниця, що не повністю відповідала оригіналу, нині використовується як каплиця.
Архітектурно Спаська церква є типовим зразком давньоруського стилю. Споруда прямокутної форми, виконана у вигляді зрубу, зовні обшита дошками. Це єдина культова споруда на Полтавщині з ґонтовим дахом. Ширина церкви становить понад 10 метрів, довжина — близько 21 метра, а висота до верхівки бані сягає приблизно 14 метрів. Кам’яний футляр і унікальна конструкція даху дозволяють храму зберігати історичну цінність, демонструючи майстерність давньоруського зодчества та традиції збереження дерев’яних споруд.
Сучасні зміни та збереження спадщини
Історія вулиці Пилипа Орлика триває, проте з кожним роком вона стає дедалі вразливішою. Старі будинки зникають, покоління змінюються, а потреби сучасного міста втілюються у багатоповерховій забудові. Ймовірно, настане час, коли від давньої Дворянської залишаться лише фотографії, малюнки та згадки у міських довідниках. Масове впровадження нових будівель призводить до втрати місцевої самобутності, індивідуального обличчя вулиці, а разом із цим — унікальної архітектурної та культурної пам’яті Полтави. Кожне безцеремонне втручання в історичну тканину міста зменшує потенціал вулиці як туристично привабливого та автентичного куточка старосвітської Полтави, поступово стираючи історію з повсякденного життя.
Думки полтавської громади щодо збереження цих архітектурних осередків розділилися. Аргументи прихильників знесення старих будинків зрозумілі з погляду зручності та економічної вигоди, однак історична цінність вулиці залишається беззаперечною. Історія власної родини, міста і країни — це те, що надає кожному місцю справжнього значення. Інтерес до минулого, збирання фактів і пошук відповідей про життя міста допомагають усвідомити цінність збереженої архітектури та унікальність кожного будинку.
Експерти наголошують, що збереження та повага до матеріальної історії вулиці Пилипа Орлика — це не лише турбота про архітектуру. Це формування культурної пам’яті міста, шанобливе ставлення до його минулого та передача знань майбутнім поколінням. Навіть в умовах урбанізації та сучасних будівельних потреб вулиця може залишатися живим пам’ятником історії, якщо її оберігати з увагою та відповідальністю.
Джерела:
- https://poltava.to/news/8678/
- http://poltavahistory.inf.ua/hisp_u_83.html
- https://zmist.pl.ua/publications/sekrety-kolyshnoyi-dvoryanskoyi-shho-pryhovuye-starovynna-vulyczya-poltavy
- http://histpol.pl.ua/ru/poltava-istoricheskie-ocherki/ulitsy-i-istoricheskie-rajony/ulitsy-istoricheskie-ocherki?id=1085
- https://zmist.pl.ua/publications/istoriya-yaka-zastigla-v-arhitekturi-vulicya-pilipa-orlika
- https://poltava.to/news/49086/