3 вересня 1880 року в Петербурзі по рейках вперше рушив трамвай з електричним двигуном, винахідником якого був Федір Піроцький — вихідець із Полтавщини. Далі на poltava-future.
Федір Піроцький народився 1 березня (17 лютого) 1845 року в селі Сенча Лохвицького повіту Полтавської губернії у шляхетній родини з давніми козацькими коренями. Батько Федора, Аполлон Піроцький, був військовим лікарем. Початкову освіту Федір Піроцький отримав вдома, а вищу військову — у Санкт-Петербурзі. Потому він служив в артилерійських військах у Києві. Ще в роки навчання зацікавився електротехнікою, багато про це читав у підручниках та іншій літературі. Тоді ж бував на практиці на заводах Фінляндії, бачив у країні чимало водоспадів і дивувався, чому їх енергію обмежено застосовують. Тоді Федір Піроцький і задумався про підкорення струму…
Перші дослідження і винаходи
Із 1871 року Федір Піроцький працював у Головному артилерійському управлінні Санкт-Петербурга. У цей час він зробив перші свої винаходи. Зокрема нову конструкцію доменної печі для виплавки чавуну, яка мала потрійні стінки, щоб зменшити витрату палива в процесі роботи.
Із 1874 року Піроцький активно зайнявся дослідами з електрикою, зокрема щодо передачі електроенергії на велику відстань. У той час змінний струм, напругу якого б регулювали трансформатори, ще не був відкритий, застосовували лише струм постійний. Для його передачі на чималу відстань без значних втрат потрібні були провідники великого перерізу. У якості таких Піроцький зокрема запропонував використати залізничні рейки. 1875 року на ділянці Сестрорецької залізниці він запустив вагони на електротязі, електрифікувавши майже версту шляху. Його досліди довели, що від рейкової контактної мережі можна приводити в рух залізничні вагони. Звіт про ці досліди у 1877 році було опубліковано в «Інженерному журналі», примірники якого винахідник розіслав зацікавленим особам та електротехнічним фірмам, ймовірно і компанії братів Сіменсів у Берлін.
Електрика дешевша за овес
Заявка на винахід трамвая, який рухатимуть не коні, а електрика, була подана від Федора Піроцького владі Петербурга 1880 року. Винахідник зазначав: «Електрична конка сильна, швидка, надійна. Їй не потрібні стайні, і вона не залишає гною на вулицях. А головне – електрика буде коштувати дешевше, ніж овес і сіно». На той час в Санкт-Петербурзі уже працював кінний трамвай. Курсували двоповерхові вагони, що вміщували до 40 пасажирів і важили 6,5 тонн. Один із таких вагонів Піроцький спробував модернізувати. І вже незабаром доповідав про винахід нового виду транспорту перед численною аудиторією. Винахідник підвів електрику до трамвайних рейок, струм від яких надходив до мотору. Люди спостерігали як вагон вперше рухався по електрифікований ділянці трамвайної колії довжиною 85 метрів на Болотній вулиці, він приводився в рух електродвигуном постійного струму потужністю 4 кінські сили. При цьому найважчий двоярусний вагон кінної залізниці на чотири десятки осіб розганявся до швидкості 10-12 кілометрів на годину. Він міг прискорюватися і навпаки, робити зупинки і рухатися назад.
Сенсаційний запуск
Той запуск став справжньою сенсацією. У юрбі спостерігачів була присутня й адміністрація спільноти кінно-залізних доріг, і нібито представник фірми Сіменса у Петербурзі К.Г.фон Сіменс (рідний брат знаменитого німецького інженера-винахідника, засновника фірми “Сіменс” Вернера фон Сіменса), який на початку 1880-х років проживав у росії. Кажуть К.Г.фон Сіменс неодноразово спілкувався з Піроцьким, будучи зацікавлений його винаходом.
Врешті побачене і доповідь винахідника «Проект застосування електрики для руху залізничних потягів з подачею струму тими ж рейками, по яких котяться колеса», сподобалася публіці, про неї написала преса й не лише місцева. Так схема передачі струму до двигуна з допомогою рейок Піроцького згодом з’явилася в міжнародному «Інженерному журналі». І так “співпало”, що незабаром після цього відомий винахідник Вернер Сіменс створив у Берліні атракціон, який ну дуже нагадував винахід Піроцького: електричний «поїзд» з окремим локомотивом і двома платформами для пасажирів, що приводився в рух за схемою нашого винахідника.
Ймовірно, німці справді скористалися працями Федора Піроцького. Вже наступного року після презентації винаходу Піроцьким у Петербурзі (тобто 1881-го року) перша в світі постійна електрична трамвайна лінія була відкрита в одному з передмість Берліна братами фон Сіменс… Наступні п’ять років усі подібні транспортні шляхи в Європі будувалися за схемами Піроцького. І брати Сіменс добряче на цьому заробляли!
Конкуренція проти цивілізації
А от власникам кінних трамваїв у Петербурзі винахід, а отже конкуренція, не сподобалися. Зацікавлені в кінних трамваях особи вклали чималі капітали у цю справу і хотіли їх добряче “відбити”. Випробування винаходу Піроцького тривали до місяця. Спершу у вагоні їхав сам винахідник, тоді знайшлося 40 сміливців перевірити новацію. Про новий вид міського транспорту писали всі газети Петербурга, новини про прорив нашого інженера журналісти-іноземці відправляли телеграфом в різні міста світу. А у винахідника забракло коштів і він був змушений припинити випробування. Імперську владу на батьківщині генія не зацікавив ні електролокомотив, ні електротрамвай, ні пропозиції Піроцького щодо будівництва гідроелектростанцій. Серед іншого, протягом своєї діяльності наш земляк запропонував ряд винаходів в галузі зв’язку (в т.ч. і телеграфного) та електричного освітлення. Відомі його пропозиції не лише щодо удосконалення доменних, а й домашніх та хлібопекарських печей, винаходи в галузі артилерії, ракетної техніки.
Не дивлячись на відсутність підтримки вчений не опускав рук. У 1881 році Федір Піроцький представив модель залізниці на електротязі на Міжнародній електротехнічній виставці у Парижі. По приїзді на батьківщину він став автором і проекту з розподілу струму для освітлення Петербурга, проклав перший підземний кабель для передачі електроенергії в місті. Не зважаючи на скромні статки, Федір Піроцький передплачував наукову пресу, продовжував досліди.
Сумний епілог…
Через постійні відрядження Федір Піроцький навіть не обзавівся сім’єю. Останнім його місцем служби була Івангородська фортеця (нині Польща). Звідти з невідомих причин його в чині полковника влада достроково (раніше буквально на кілька місяців) відправила на пенсію. Тому отримав урізані виплати, яких бракувало на житло і життя. З мізером і надіями Піроцький зрадів звістці про спадок-маєток дядька на Херсонщині. Але, як виявилося, під час навчання його прізвище понівечили, змінивши одну з літер: Піроцький записали як Пероцький. Тому після судової тяганини він так і не отримав житла. Нещасному нічого не залишалося, як оселитися в готелі (за іншими даними у військовому пансіонаті) в Олешках.
28 лютого 1898 на 54-му році життя у помешканні Піроцького знаходять мертвим. Одна з газет так про це написала: «Жодних грошей при ньому не знайшли, і знайомі влаштували йому похорон у кредит, за рахунок описаного і пізніше проданого майна… На площі з молотка продавалися різні старі речі, позначені в описі під номерами, і за всі більш-менш придатні речі вартістю від 1 коп. до 4,65 руб. виручено всього 65 рублів. Непроданими залишилися 16 номерів нікому не потрібних речей, таких як, наприклад, різні книги, папери тощо. Залишилося 5 скринь, 4 валізи і 3 ящики: усе це наповнене діловими паперами, картинами, книгами». Що трапилося із архівами Федора Піроцького і що він досліджував в останні роки невідомо. Винахідника поховали на міському цвинтарі в Олешках. Могила генія збереглася. 2019 року мерія міста встановила там новий надгробок. На честь інженера в Олешках названо сквер.
Сумно усвідомлювати, що коли світ вже користувався винаходом Піроцького і оцінював його на повну, на батьківщині інженера надовго забули про електротрамвай, радіючи конці, паровим двигунам і возам. Перший електротрамвай у Києві запустили 1892 року (Піроцький ще був тоді живий!), у москві — тільки в 1899 році. А в Петербурзі, який став свідком електродива і його безалаберно проігнорував, такий транспорт з’явився лише в 1907, через 27 років після опублікування винаходу Піроцьким!
