Четвер, 23 Травня, 2024

Плачевні долі унікальних пірамід на Полтавщині…

Полтавцям, які б хотіли побачити піраміди, зовсім необов’язково виїздити за кордон та й навіть за межі області, бо приклади таких архітектурних споруд є в їхньому регіоні! А вам відомо, що на Полтавщині є аж дві піраміди, які свого часу діяли як усипальниці та заодно як каплиці? Не лише для України, а й для Європи це точно унікальні споруди, яких нібито у згаданій частині світу існує тільки три: одна піраміда в Римі (Італія) і дві згадані – на Полтавщині (хоч деякі українські історики можуть з цим переліком посперечатися, бо додають сюди ще одну відому піраміду на Сумщині та ще кілька інших). Римська піраміда датується 18-12 рр. до н.е., а обидві наші піраміди побудовані у ХІХ столітті, саме у той період, коли спільні родинні усипальниці для заможних династій були дуже популярні. Далі на poltava-future.

Піраміда Закревських

У селі Березова Рудка нині Лубенського району є занедбана піраміда-усипальниця. Свого часу цю споруду звелів побудувати місцевий дворянин Гнат Закревський – правознавець, дипломат, правник, який досяг великих успіхів у юриспруденції і якого радо приймали у кращих домах Європи, а ще він був зятем Петра Столипіна та імперським послом у Єгипті. 

Гнат Закревський

Таку оригінальну архітектурну ідею чиновник вирішив втілити, повернувшись із закордонної поїздки до Єгипту. Закревський не просто бував у цій країні, а перебував там на дипломатичній службі й обожнював усе, що було пов’язано з Єгиптом, зокрема в культурному плані. Одного разу дворянин привіз додому з Каїра різний антикваріат. Зокрема статую крилатої давньоєгипетської богині Ісіди (одне з головних божеств єгипетської міфології, символ родючості і материнства) і врешті вирішив збудувати піраміду, яка б нагадувала піраміди Гізи в передмісті Каїру. До слова, Ігнатій Закревський був членом масонської ложі, чиїми символами вважалися зокрема “Всевидяче око” та його елемент трикутник, що певно, теж вплинуло на його архітектурну забаганку. 

1915 рік. Піраміда Закревських у Березовій Рудці

Ще 1801 року в Березовій Рудці була побудована Свято-Троїцька церква, біля якої хоронили покійників роду Закревських. Гнат Закревський вирішив закрити родинний склеп пірамідою-каплицею, яка б врешті мала підземний та ще два верхні поверхи, і увіковічнити таким чином його знаменитий рід. 

Піраміда була побудована 1899 року, мала висоту 9 метрів і стала “міксом” християнських, язичницьких і масонських традицій. Приміром, в середині піраміди були фрески у єгипетському стилі, розпис за біблійними сюжетами, язичницький вівтар з дерев’яним хрестом, православний хрест встановили на вході, як і родинний герб Закревських. Незвичайний об’єкт спорудили з цегли місцевого заводу, яким володіли Закревські. Проте зовнішнішній вигляд стін приховував цеглини і нагадував чималі брили, оскільки цеглу залили бетоном, який “розкреслили” на уявні блоки. Світло потрапляло в піраміду через чотири вікна з гарними ажурними гратами.

Спаплюжена пустка

1906 року Закревський повіз до Каїра двох дочок, маючи на меті підлікувати хворе серце, а дівчат не лише взяти у цікаву мандрівку, а й вдало видати заміж. Адже Єгипет тоді був дуже популярний і його відвідували багато успішних і заможних людей. Та під час подорожі в Ігнатія Закревського стався серцевий напад і він раптово помер у Єгипті. У рідне село дочки привезли хоронити тіло батька, забальзамоване в медові. Його поховали в крипті піраміди, фактично під крилами Ісіди, яка “охороняла” споруду ліворуч від входу…

У радянський період, десь по революції 1917 року, піраміду Закревських розграбували і навіть намагалися зруйнувати. Хтось каже, що останки покійників, які потурбували нелюди, хаотично перепоховали на місцевому кладовищі, а хтось – що просто викинули… Скульптуру Ісіди розтрощили. Крипту під пірамідою було суттєво сплюндровано вже після Другої Світової. Радянській владі споруда муляла очі естетично, та навіть бульдозерам вона виявилася “не по зубах”. Тоді пошкоджену піраміду певною мірою лишили в спокої. Там діяв склад молокозаводу (в приміщенні ж було дуже холодно і це вирішили застосувати для зберігання молока). Був період, коли в піраміді стояв дизельний генератор, який забезпечував потреби місцевого сільського клубу. Згодом унікальна споруда взагалі перетворилася на… громадський туалет і на звалище. В останній час споруда стоїть спаплюженою пусткою. 

Піраміда Білевичів у Комендантівці

Доля даної споруди дещо нагадує історію попередньої. А  сьогодення цієї піраміди навіть шокує істориків та культурологів. Тож іще одна піраміда-усипальниця на Полтавщині знаходиться на цвинтарі в селі Комендантівка нині Кременчуцького району. Її збудував теж тутешній дворянин, офіцер російського флоту, учасник російсько-турецької війни (1877-1878) та війни на Балканах Олександр Білевич (Белевич). 

Є версія, що Білевич розпочав будівництво споруди 1864 року, щойно повернувшись у родовий маєток до Полтавської губернії із далекого Єгипту, куди його випадково закинула доля. Офіцер був вражений культурою Єгипту та величчю пірамід Гізи і в нього теж виникло бажання створити щось подібне на малій батьківщині. За задумом екзотична споруда в майбутньому мала слугувати за церкву (а не за усипальницю). Її будівництво затягнулося до 1877 року через брак особливих матеріалів, про які детально розповімо нижче. А от згідно іншої версії піраміда-храм відразу була задумана як усипальниця. А Софіївською церквою споруду було названо після того, як в усипальниці похоронили після передчасної смерті від раптової хвороби дорогу для Білевича дружину Софію. 

Тож майстри 13 років зводили споруду висотою 15 метрів в основі з квадратом 10х10 метрів. Тобто це друга за висотою з трьох європейських пірамід, а перша – піраміда Гая Цестія в Римі (вище 36 метрів). Півтораметрової товщини стіни забезпечили їй чудову міцність. Завдяки їм піраміда пережила кілька воєн. Для зведення споруди використовували спеціальний розчин: до вапна й піску додавали білки з яєць домашньої птиці та кров великої рогатої худоби (замість води). Це забезпечувало міцне з’єднання гранітних брил, які привозили на місце будівництва возами з місцевого кар’єру. Брили обробляли та по дерев’яних жолобах, покладених на стіни під кутом, тросами піднімали вгору. 

Піраміда Білевичів початок 1980-х рр.

Піраміда складалася з трьох ярусів. Зали кількох похоронних камер нижнього ярусу сполучалися  підземними ходами. Далі слідував великий зал на рівні землі зі склепінчастою стелею й двома вікнами, тут був православний християнський вівтар з іконостасом і здійснювали богослужіння. Камера верхнього поверху використовувалася як дзвіниця, піраміда мала лише один дзвін. На верхівці піраміди 1877 року встановили православний хрест. 

Незабаром після того, як дружина Білевича була похована в одному з похоронних залів усипальниці, Олександр Білевич покинув маєток і відправився на російсько-турецьку війну. За кілька років він повернувся у Комендантівку, займався меценатством, став предводителем місцевого дворянства. 1916 року Олександр Білевич помер, його тіло теж знайшло спочинок в піраміді-усипальниці. Але 1917-го піраміду пограбували, було знищено іконостас, поруйновано підземні ходи. Куди поділися останки подружжя – невідомо. Хоч у новітні часи на сусідньому кладовищі подружжю Білевичів та їх сину облаштовано можна сказати імпровізовану могилу, над якою стоїть сучасний пам’ятник…

Піраміда з… євроремонтом

Фактично піраміда зазнала майже столітнього занепаду і довго стояла пусткою, а в радянський період певний час навіть була складом для хімікатів. В кінці ХХ століття були намагання відродити богослужіння в храмі-піраміді. Та тоді нічого не вдалося. Згодом унікальну споруду “реставрували”. Так, в рамках цього процесу піраміда-усипальниця Білевичів з 2010 року стала діючим храмом, а точніше частиною храму УПЦ МП. Невідомо з чийого дозволу її стіни “оновили”, знявши історичний прошарок, навіть встановили пластикові вікна, а ще після “реставрації” біля піраміди постала прибудова-церква в манері “євроремонту”.

Такі події навколо унікальної споруди на теренах Європи шокували багатьох небайдужих до історичного і культурного надбання…

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.