Центральний ринок Полтави, розташований на вулиці Новий Базар, — це не просто місце, де полтавці купують овочі та сало. З першої половини XIX століття тут б’ється торгове серце міста. Сам ринок виглядає утилітарно: бетонні павільйони, навіси, відкрита площа — типовий функціональний базар. Але варто озирнутися навколо — і відкривається зовсім інша картина: квартал зі справжніми архітектурними перлинами рубежу XIX–XX століть. Прибуткові будинки в еклектиці та модерні, купецькі особняки та головна перлина — Торговий дім, елегантний пам’ятник європейського модерну, що стоїть в аварійному стані, але все ще вражає тонким декором і лініями. Далі на poltava-future.
Народження нового базара: як XIX століття подарувало Полтаві торгову площу
Новий базар виник у першій половині XIX століття як додаткова торгівельна площа, пов’язана з Іллінським ярмарком — однією з найбільших у Полтавській губернії. Свою назву він отримав саме від цієї нової площі, створеної на вулиці Поштовій (сучасна вулиця В’ячеслава Чорновола) між вулицями Новополтавською та Всесвятською (нині вулиці Шевченка та Героїв-Чорнобильців). Площа займала 4 десятини та 303 квадратні сажні — значна для того часу ділянка.
Це був не перший ринок у Полтаві: до нього існував «старий» базар, відомий як «Євбаз», що розташовувався на місці нинішнього Сонячного парку імені Євгена Браха (колишня Петрівська площа). Проте зі зростанням міста та розширенням торгівлі центр активності поступово зміщувався. У 1871 році поряд із вулицею Новий Базар освятили Преображенську церкву (вона існувала до 1961–1962 років і була знесена в радянський час). Уже в 1872 році сама торгова площа була вимощена бруківкою, що стало важливим кроком у доброустрої — це полегшило пересування під час дощів і забезпечило зручність для інтенсивного руху возів.
Після вимощення площа швидко перетворилася на головне торгове місце міста. До кінця XIX століття навколо неї з’явилися прибуткові будинки, заїжджі двори, магазини та житлові будівлі купців. Сучасна конфігурація ринку охоплює квартал, обмежений вулицями Європейською, Шевченка, Героїв-Чорнобильців та Новий Базар, що проходить з обох боків торгової території.
До кінця XIX століття тут уже кипіло життя: купці, селяни, міщани та приїжджі стікалися сюди за товарами. Новий базар став не просто ринком, а символом економічного піднесення Полтави після отримання статусу губернського міста.
Архітектура самого ринку: функціональність замість параду
Сам Центральний ринок Полтави архітектурно скромний і утилітарний. Основна його частина — відкрита площа з рядами лотків, металевими навісами та критими павільйонами. Сучасний вигляд сформувався переважно в радянський період (1960–1980-ті роки): залізобетонні конструкції, прості прямокутні об’єми, функціональні металеві та шиферні навіси. Серед сучасної інфраструктури виділяється критий ринок на вулиці Новий Базар, 37 — типовий павільйон пізньорадянської епохи. Високі стелі, великі вітрини, залізобетонні каркаси та металеві навіси забезпечують торгівлю за будь-якої погоди, але не претендують на естетику.
Пишних портиків, колон або ліпнини тут немає — і це логічно. Ринок завжди був місцем практичної торгівлі, а не парадного простору. Навіть частково збережена бруківка XIX століття нині прихована асфальтом та плиткою.
У 2000–2010-х роках проводилися спроби реконструкції: з’явилися нові навіси, освітлення, але радикальних змін не відбулося. Проєкти з підземним паркінгом, зеленими зонами та сучасним дизайном обговорювалися неодноразово, проте ринок досі залишається у «робочій» формі — живий, шумний, без претензій на красу фасадів.
Навколишні будівлі — справжні архітектурні перлини
Справжня архітектурна цінність на вулиці Новий Базар — не в самому ринку, а в навколишньому кварталі. Тут зберігся ансамбль будівель кінця XIX — початку XX століття, коли Полтава переживала розквіт торгівлі та будівництва. Купці та підприємці зводили прибуткові будинки та особняки в модних стилях — еклектиці та модерні.
Головна перлина — Торговий дім на вулиці Новий Базар, 20 (пам’ятка архітектури місцевого значення). Будівля зведена у 1900–1910-х роках у стилі європейського модерну. Вражає плавними лініями, асиметричним фасадом, рослинним орнаментом, кованими елементами та великими вітринами на першому поверсі. Другий і третій поверхи займали житлові квартири — типова практика прибуткових будинків того часу. Фасад колись прикрашали ліпнина, пілястри та балкони з ажурними огорожами. Раніше тут продавали тканини, взуття та посуд. Це був один із найпрестижніших торгових об’єктів Полтави.
Поряд — інші цікаві будинки: на вулицях Новий Базар, 9–11 та прилеглих (Шевченка, Чорновола) — дво- та триповерхові споруди з цокольними поверхами-магазинами, цегляним декором, еркерами та ліпними карнизами. Багато з них побудовані у перехідному стилі від еклектики до модерну: відкрита цегляна кладка, контрастні кольори, рослинні мотиви. Ці будинки створюють справжній «торговий квартал» — рідкісний для Полтави ансамбль, де архітектура служила комерції.
Вулиця Шевченка, до 1908 року — Новополтавська, тягнулася від Первомайського проспекту майже до мікрорайону Браїлки та поступово ставала важливою торгівельною артерією міста. Тут розгорнулася забудова різностильовими будівлями, які одночасно слугували житлом і комерційними приміщеннями. Кожен купець на своєму клаптику зводив будівлю під лавку, орієнтуючись на власні потреби та смаки, що створювало різноманітний архітектурний пейзаж вулиці.
Архітектурний вигляд цієї частини міста вирізнявся багатством стилістичних рішень. Тут зустрічалися інтерпретації італійського Відродження, елементи модерну та класичної бельгійської архітектури. Багато будинків прикрашали фігурною цегляною кладкою та великими віконними прорізами на першому поверсі, що забезпечувало зручність торгівлі та надавало фасадам виразності. Поєднання різних історичних стилів і функціональних рішень зробило вулицю унікальною, відображаючи смаки полтавців другої половини XIX — початку XX століття.
Торгівельна архітектура вулиці Шевченка та «китайський дворик»
Більшість будівель на вулиці Шевченка створювалися з однією метою — для торгівлі. Перші поверхи будували відносно скромними та з мінімальним декором, адже тут розміщувалися магазини, склади та офісні приміщення. Внутрішні двори, оточені стінами, використовували як складські приміщення для зберігання товарів. Після Другої світової війни такі двори майже повністю зникли: частину було зруйновано, вони вже не підлягали відновленню.
Деякі будинки мали двоповерхові торгівельні приміщення: перший поверх займала крамниця або «офіс», а верхній поверх часто використовували під готель. Однією з таких споруд була зелена будівля з маскаронами — архітектурними прикрасами у вигляді людських облич. На перший погляд, це єдина споруда, але насправді вона складається з двох будівель. Нині тут розташовані продуктові магазини та аптека, а між першим і другим поверхами встановлені захисні бар’єри через ризик падіння декоративних елементів, що залишилися з дореволюційного періоду.
Поруч із цією будівлею розташований так званий «китайський дворик». Цей простір отримав свою назву через історичну торгівлю чаєм: сюди привозили товар для гуртового продажу, а купували його як приватні особи, так і заклади міста. Китайці дійсно були представлені в Полтаві, що підтверджують старі фотографії: у кадетському корпусі вони продавали чай у традиційних костюмах.
Сучасність: живий базар і занепалі фасади
У XXI столітті Центральний ринок залишається одним із найвідвідуваніших місць Полтави. Вранці тут продають свіжі продукти, вдень — одяг та взуття, та навіть увечері торгівля все ще кипить. Ринок живе власним життям: аромати, голоси, кольори — це справжня душа міста. Проте архітектурна спадщина навколо нього опинилася у скруті.
Торговий дім уже багато років перебуває в аварійному стані: тріщини в стінах, осипається ліпнина, зруйновані балкони. У 2010–2020-х роках його кілька разів намагалися включити до програм реставрації, але коштів не вистачило. Інші будинки кварталу також руйнуються: частину перебудовано під офіси та магазини, частина стоїть порожньою. Дискусії в полтавській громаді тривають давно: одні вимагають знесення «аварійки» заради нових будівель, інші наполягають на збереженні споруд як частини історичного центру.
Проте ця територія залишається своєрідним дзеркалом Полтави: з одного боку — вічна жива торгівля, з іншого — спадщина, що занепадає. Поки ринок шумить і продає помідори, навколо тихо зникають фасади, які колись робили Полтаву губернським містом з європейським обличчям.
Джерела:
https://histpol.narod.ru/books/poltava_hist_essay/017.htm
https://suspilne.media/poltava/160985-torgovij-dim-u-poltavi-naskilki-zanedbana-pamatka-arhitekturi
https://zmist.pl.ua/news/kytajskyj-dvoryk-j-arhitektura-fakty-pro-vulyczyu-shevchenka-u-poltavi