Решетилівка – один з найвідоміших центрів народного господарства Полтавщини, а говірку решетилівців ви не сплутаєте ніколи з іншими. Мало хто знає, але містяни з давніх-давен вирізнялися вільнодумством, любов’ю до свободи та творчими здібностями. Одного разу, повідомляє сайт poltava-future, місцевий поміщик вирішив перебратися в іншу губернію і забрати туди всіх кріпаків, одразу ж усе місцеве населення збунтувалося, і пан був змушений відмовитись від своїх планів.
Козацькі часи в Решетилівці
Решетилівка відома із XVII століття. У той час вона перебувала у володіннях Станіслава Конецпольського — польського магната, крім того, була позначена на атласах Гійома де Боплана. Полтавський історик Микола Арандаренко висунув тезу, що місто заснував козак, на прізвище Решетило, який на початку XVIII століття тут володів пасікою. Згадки про міста є також документах 1638 року у відомостях про селянсько-козацьке повстання під проводом Якова Острянина. У 1658 році на Решетилівку напали та повністю спустошили кримські татари, які перебували в союзі з гетьманом Іваном Виговським.
Коли гетьман Лівобережної України Іван Брюховецький помер, місто разом з усіма сотенними містечками Полтавського полку перейшли у володіння Петра Дорошенка, а потім належали січовикам-запорожцям.
В другій половині XVII століття вона періодично переходила з володіння Дорошенка до гетьмана Лівобережної України Дем’яна Многогрішного. Під час шведської навали у 1709 році жителі чинили героїчний опір шведам. В березні того року Решетилівка була захоплена, шведи перетворили місто на свій опорний пункт. А вже після поразки шведська армія на чолі з Карлом XII тікали через місто. Того ж року Петро I тут ухвалив Решетилівські статті.
Розвиток господарства
На початку XVIII століття у Решетилівці проживало найбільше кінних козаків, тяглих та піших. У цей час тут діяло 5 шпиталів, які фінансувалися церковними парафіянами. Тут діяли ткацький, шевський, кушнірський та різницький цехи. Господарство було представлене великими пасіками, млинами, які належали козацькій старшині, козакам, селянам та духовенству.
Решетилівка в першій половині XVIII століття була центром бджолярства, тут у 86 господарствах функціонувало близько 1,5 тис. вуликів. А пізніше Катерина ІІ подарувала великий маєток з 1800 кріпаків статському радникові В. Попову. До наших днів збереглась бібліотека та архів радника, куди увійшли частина бібліотеки російського державного військового діяча Потьомкіна та власника Решетилівки — Кочубея. В ті роки діяв кріпацький оркестр, який належав Попову.
Громадянське та суспільне життя Решетилівки
Статист та географ, Євдоким Зябловський 1810 року писав, що Слобода Решетилівка відома на всю округу своїми овечими заводами. На початку ХІХ століття власник Решетилівки Кочубей продав один з великих місцевих маєтків поміщикові С. Кер‘якову, який згодом вирішив переселити отриманих кріпаків на інші свої землі на Херсонщині. Це призвело до виступів місцевих селян, які тривали протягом 6 років. У 1818 році в місті братами Борисовими було утворене таємне декабристське угрупування «Товариство першої згоди».
Спостерігаючи постійні заворушення в Решетилівці та населених пунктах біля неї декабрист В. Раєвський, який тоді гостював на Полтавщині, створив текст «Про рабство селян».
В другій половині ХІХ століття тут проживала 6,5 тис. жителів, працювало 6 церков, сільська управа, поштова станція, був відкрити єврейський молитовний дім, казенне училище, шпиталь та економічний лазарет.
З 40-х років ХІХ століття було відкрите Решетилівське парафіяльне училище, яке належало Полтавській палаті державних маєтностей. Тут навчалась близько 6 десятків учнів.
На початку ХХ століття в Решетилівці проживало 5 812 мешканців. Працювали 324 кустарі, серед яких найбільше було шевців, а також були колісники, бондарі, овчинники та інші.
Наприкінці ХІХ століття Решетилівка стає одним з головних осередків народного ткацтва, килимарства та вишивки. Цей статус місто носить і досі. Проте у 70-х роках була відкрита Харково-Миколаївська залізниця, що завдало удару по ярмарковій торгівлі місті, а значить і по економічному розвиткові загалом. Після будування залізничної лінії, якась сполучала Київ та Полтаву Решетилівка лишилася осторонь основних економічних шляхів.
У ХХ столітті тут успішно працювало господарство, значна частина населення займалася кустарними промислами та ремеслом. В місті було більше двох сотень шевців, півтори сотні кравців, теслярі, ковалі столярі, мідники, ткачі та інші.
Установи та визначні будівлі
Уже в XVII в столітті в Решетилівці було збудовано одну муровану і 7 дерев’яних церков. В другій половині ХІХ століття існувала 6 відомих церков. Успенська церква — зруйнована під час пожежі 1744 року, але відбудована за 5 років уродженцям Решетилівки Арсенієм Могилянським. При ній діяло до початку ХХ століття міністерське училище та три школи грамоти. Працювала Введенська дерев’яна церква, яка була декілька разів реставрована, при ній працювала церковнопарафіяльна школа. Серед дерев’яних була Архангело-Михайлівська церква, збудована на початку ХІХ століття, згодом оновлена, при ній навчання проводила земська школа.
Дерев’яною церквою була Преображенська, при якій діяло дві школи грамоти. І дерев’яна Покровська, при ній працювала єдина жіноча церковнопарафіяльна школа. Усі решетилівські церкви були знесені в перші роки правління радянської влади.
В другій половині ХІХ століття була відкрита бібліотека-читальня, поштово-телеграфне відділення, на початку ХХ століття Решетилівське споживче товариство.
Життя решетилівців ХХ століття
На початку ХХ століття Решетилівка увійшла до складу Полтавської губернії. Під час революції на початку ХХ століття місцеві робітники брали участь в антиурядовій агітації. В Решетилівці відбувалися багатолюдні мітинги, на які приїжджали оратори з Полтави. Після проголошення радянської влади на території діяло кілька партизанських загонів. Решетилівці вели активну боротьбу з махновцями. На початку всесоюзного перепису у 20-х роках ХХ століття тут проживало 7 788 жителів. Промислова кооперація об’єднувала 600 кустарів. Було відкрито школу української вишивки, де навчалися понад 70 осіб. Перед війною кількість жителів значно зменшилася, цьому сприяло розкуркулення та примусове переселення за межі сільської ради і до Сибіру.
Напередодні Другої світової війни в місті працював маслозавод, 8 колгоспів, промислова артіль, артіль художньої вишивки, харчокомбінат та друкарні. Під час війни гітлерівці розстріляли 173 мешканці та вивезли на примусові роботи до Німеччини 58 місцевих жителів. Знищили більшість промислових підприємств, спалили колгоспи та садиби жителів.
Після визволення Решетилівки від фашистських загарбників відновили свою діяльність друкарня, Решетилівська фабрика імені Клари Цеткін, 2 заводи, відділення Агропромбанку, завод “Металіст”, 2 профтехучилища, районна лікарня, будинок культури, народний історичний музей та заклади охорони здоров’я.
