Українські козаки були основою створення російського Чорноморського флоту. Завдяки їх допомозі свого часу імперія почала посилювати вплив на Чорноморському узбережжі. Як результат — на Хортиці, в Кременчуці, Херсоні, Миколаєві, згодом у Севастополі, Керчі та в інших містах почалося закладення потужних корабельних верфей. До будівництва Чорноморського флоту залучили насамперед будівельників козацьких чайок. Є навіть дані, що козаки були винахідниками підводних човнів, які вони досить успішно застосовували у військових діях. На основі знань своїх предків 1799 року уродженець Кременчука Семен Ромодановський запропонував перший проект підводного човна в імперії. Та ініціативу нашого земляка його можновладні сучасники належно не оцінили…Далі на poltava-future.
Приблизний вигляд козацького підводного човна. Про використання таких суден у ХVІ столітті писав французький філософ Р.Фурньє
Геній-міщанин
Пригадуєте приказку: “Де народився — там і згодився”. Прикро, та її не можна застосувати щодо видатного кременчужанина на ім’я Семен Ромодановський. Це — винахідник, якому вдалося і водночас не вдалося зробити прорив у суднобудівництві. Адже знадобилося століття, щоб науковці допетрали скористатися напрацюваннями нашого генія-інженера.
Знайти детальну біографію чи фотофакти про цю людину сьогодні практично нереально. Невідома навіть ні його дата народження, ані день смерті. Елементарне, що можемо уявити — період ХVІІІ сторіччя. У доступних вітчизняних джерелах інформації про Ромодановського крупиці. Відомо, що він був досить забезпечений, освічений, вмів добре малювати та виконувати креслення, а ще захоплювався суднобудівництвом. Цей чоловік не просто вигадав і розробив 1794 року проект дерев’яного підводного човна, де могли одночасно перебувати кілька осіб, а навіть змайстрував його в натуральну величину (готовий варіант створив 1799 р.) та провів випробування винаходу у водах Дніпра. Для наукової спільноти того часу це мало стати надзвичайно приємним шокуючим фактом! Винахідник і ті, хто йому допомагав, навіть не сумнівалися в цьому. Особливо після вдалого випробування моделі. Лише уявіть себе на місці новатора, якому підкорився такий прорив. Він чекав не просто схвалення, а визнання і застосування винаходу суспільством. Але його рідне провінційне місто небачену новацію сприйняло… з байдужістю.
На крилах успіху — до імператора
“Нехай так”, — певно, подумав окрилений успіхом Семен Ромодановський і вирішив, що його досягнення обов’язково належно оцінять у імперській столиці. Існують перекази, що кременчужанин з цією метою домігся аудієнції до самого імператора. Так, взимку 1799 року Семен Ромодановський поїхав до Петербурга, де спершу зміг зустрітися з адміралом Григорієм Кушелєвим.
Г. Кушелєв
До слова, Григорій Кушелєв мав стрімку кар’єру в сфері військового мореплавства, зокрема й при царюванні Павла I. Приміром, лише 1798 року його було призначено адміралом та віце-президентом Адміралтейств-колегії (вищий орган управління військово-морськими справами імперії), а 1799-го він отримав графський титул і орден “Святого Андрія Первозванного” в нагороду. Саме через Кушелєва проходили усі розпорядження Павла I по “морських питаннях”, він займався зокрема поліпшенням корабельної справи та збором морських карт. Також при його владі було укладено новий устрій військового флоту імперії.
І саме у січні 1799 року через Кушелєва Ромодановський подав на ім’я Павла І доповідну записку з описом винаходу, кресленнями й маленькою моделлю підводного човна. В реальних розмірах човен мав бути невеликим і доволі простим. До бортів було закріплено цистерни з волових шкір, за допомогою яких здійснювалися занурення та підйом. Двигуном була м’язова сила екіпажу, члени якого приводили у дію рушій оригінальної конструкції, завдяки чому створювалася реактивна тяга. Ідея царю нібито здалася цікавою. Адмірал Григорій Кушелєв запропонував, щоб з проектом Ромодановського ознайомилася і спеціальна комісія Академії наук. Цар схвалив пропозицію.
Численні зауваження до винахідника-малороса
У березні Семен Ромодановський відбув за імператорським наказом до Академії наук. Але “колеги” прийняли новатора з байдужістю. Кажуть, академіки скептично сприйняли проект, коли дізналися, що його автором був фактично самоучка. Поважні науковці наполягли, що підводний човен має ряд недоліків. На їх думку планування судна (зокрема міхи та крила) не дозволило б йому лишатися під водою на бажаній глибині (мовляв, судно чи то здійматиметься на поверхню, чи грузнутиме), а також рухатися. Вони звинувачували винахідника, що він взагалі не розуміється в понятті тиску води на судно та у тому, що поповнення повітря у човні буде абсолютно неможливим. Академіки пророкували, що вода обов’язково пробереться в човен і його потопить. Переконували і що жодним чином не можна розрахувати, щоб завдяки міхам можна було досягти того, “чтобы точно такая часть судна из воды выставлялась, какая потребна, чтобы можно было стрелять по неприятельским судам, а наипаче, ежели нужда потребует, чтобы судно в глубину опустилося. Ежели изобретатель думает вредить судам неприятельским каким бы то ни было способом, будучи под водою, то Академия не может постигнуть, каким бы образом можно сие учредить, не делая в судне отверстия, а малейшее сделанное в судне отверстие причиною будет погибели людей и судна».
Між тим талановитий Ромодановський не опускав рук. Прямо у Петербурзі він вирішив збудувати ще одного підводного човна, щоб переконати скептиків на практиці. Якби ж він знав, що це знову не справить великого враження на очевидців! Винахідник найняв пару досвідчених теслярів. Кажуть, їх звали Іван Терехов та Іван Коменський. Автор змінив попередній проект і взявся робити човен значно більшим, ніж попереднього разу. Праця тривала більше року. Врешті судно Ромодановського — човен дерев’яний та вже бойовий, таки спустили на воду з бухти на річці Охта. Пробне занурення під воду було успішним.
На мрію забракло 5000 рублів…
У записах, в кресленнях і в малюнках Семена Ромодановського були нотатки й про водолазне екіпірування. Тому є припущення, що човен винахідника мав шлюзову камеру для виходу людини у воду під час занурення човна. Особисті кошти ентузіаста скінчилися на шляху до повної реалізації потужної ідеї. Після розрахунку з помічниками він лишився майже жебраком. Для завершення задуму і на проведення випробувань бракувало 5000 рублів. Він знову звернувся в Адміралтейства-колегію, щоб завершити винахід, створений “на славу Богу та на користь вітчизні”.
Павло І
На той час компетентний Григорій Кушелєв, який міг би “просунути” створений човен, після смерті імператора Павла І опинився у відставці. Наступник Павла, Александр I, пам’ятаючи заслуги Кушелєва та зваживши на його прохання, таки зобов’язав столичних корабельних майстрів оглянути підводне судно та сказати свої висновки. Але всі вони висловилися за… припинення будівництва і тоді колегия заявила: «…судно сие не токмо для предполагаемого изобретателем предмета ни в чем не соответствует и не заслуживает окончательной доделки, но даже и ни для какого другого употребления годным быть не может». Через нерішучість, недовіру до винахідника-малороса і недалекоглядність, імперія так і не отримала власної субмарини. Кажуть, фотокопії креслень Семена Ромодановського та модель підводного човна зберігаються у фондах якогось краєзнавчого музею.
Підводний човен, що спізнився на століття
Подальша доля винахідника Ромодановського теж достеменно невідома. Росіяни говорять, що дані їхніх останніх досліджень свідчать, що закінчилося його життя в Петербурзі. До речі, російські історики не гребують згадувати ім’я Семена Ромодановського, звично ж, жадібно плюсуючи згадані напрацювання на теренах імперії у власну “скарбницю”. За російськими джерелами історія тогочасного імперського флоту пам’ятає, що в 1798-1800 роках підводний корабель з усіма необхідними складовими створив на власні кошти кременчуцький міщанин Семен Ромодановський. А про те, де знаходяться креслення цього винаходу і чи вони взагалі збереглися — нібито досі невідомо. Серед іншого, винахідника росіяни одразу називають збіднілим кременчуцьким міщанином. Але не додають, що все таки він збіднів, наполегливо та марно працюючи на благо флоту імперії.
Іван Бубнов
Росія ж отримала власне підводне судно на 105 років пізніше, ніж могла б. Його автором став конструктор Іван Бубнов – корабельний інженер та основоположник будівельної механіки корабля. У 1904 році Бубнов побудував перший в імперії підводний човен «Дельфін» із двигуном внутрішнього згоряння, а згодом також «Барс», що відіграв значну роль у морських битвах 1914-1918 років.
