“Воскресіння” шаманки та бесіди з Короленком: IT-технології в полтавських музеях

“Майбутнє вже настало!” — таку фразу часом вимовляють наші сучасники, дивлячись на досягнення в галузі IT-технологій. Те, що раніше здавалося фантастичним та неймовірним, стало реальністю. Але ще дивніше, що високотехнологічні процеси здатні не лише наблизити майбутнє, а й повернути людину в минуле! Можна відтворити історичні події, “оживити” людей та артефакти. Далі на poltava-future.

Як у баби голова “виросла”

У 2021 році компанія “Vodafone Україна” та Полтавський краєзнавчий музей підписали меморандум про співпрацю. Вирішили створювати smart-виставки за допомогою IT-технологій. Адже завдяки відеоефектам та віртуальному простору можна вдосконалити експозиції — вони ставали більш дивовижними та інформативними.

Першим експонатом, який потрапив до віртуального простору, стала так звана половецька кам’яна баба. Цю скульптуру, зроблену, ймовірно, на початку другого тисячоліття, було привезено до Полтави та встановлено у дворі музею. Половці — тюркські кочові племена — вважали такі статуї священними, бо вони уособлювали померлих предків.

Майстри робили чоловічі та жіночі фігури із сірого піщаника. Втім, наприкінці ХІХ століття ставлення до кам’яних бовванів було неповажним: деякі люди на той час не усвідомлювали ні наукову, ні культурну цінність цих артефактів. Наприклад, використовували їх як опору в господарських приміщеннях, або як будівельний матеріал — нещадно розбивали фігури та збирали уламки.

Ось і кам’яна баба, яка потрапила до колекції Полтавського краєзнавчого музею, була без голови. І щоби реконструювати стародавню статую, скористалися не послугами скульпторів, а IT-технологією. Але як це можливо?

Цю статую ще до пошкодження встиг намалювати Тарас Шевченко, який цікавився історичною спадщиною України. Саме за ескізом художника кам’яну бабу було відновлено в цифровому форматі. Відвідувачі музею під час екскурсії завантажували спеціальний додаток та навівши смартфон на скульптуру, бачили її первозданний вигляд. До того ж з’являлася віртуальна табличка з інформацією про цей експонат.

Красуня з бубном

У 2007 році на території Полтавської області археологи виявили в кургані артефакти бронзового періоду (III–II тисячоліття до нашої ери). Тут знайшли предмети для релігійних обрядів: опуклий горщик, посуд із білої глини, бронзове шильце, крем’яний скребок, кістяні намистини та підвіски.

До того ж у кургані лежали останки чотирьох людей, похованих у катакомбних камерах — згідно з традицією того часу. Учені зробили висновок, що це жінка похилого віку, воїн, якийсь високий чоловік, якого умовно називали “велетнем”, а також служителька культу — шаманка.

А за кілька років фахівці організації “Центр охорони та досліджень пам’яток археології” в рамках проєкту “ViRтуальність забутих предків: імерсивний світ шаманського поховання бронзового віку” створили цифрові реконструкції стародавніх людей. Якби не сучасні технології, археологічні знахідки залишилися б у вигляді кісток. Але жителів далекої доби візуалізували у 3D-форматі.

Шаманку можна було побачити не тільки у могилі. Вона постала на повний зріст, з бубном у руках та з ритуальним макіяжем на очах то лобі. Це приваблива жінка у віці приблизно 25 років, з розвиненою фігурою та владним енергійним обличчям. Здавалося, вона воскресла, танцюватиме й викликатиме дощ. Крім того, програмісти та IT-дизайнери, організували віртуальну екскурсію: не виходячи з дому, можна опинитися в моторошній атмосфері справжнього кургану та уважно розглянути кімнати, речі та давніх людей.

А у 2020 році співробітники “Цента охорони та досліджень пам’яток археології” створили проєкт “Віртуальні подорожі до визначних пам’яток Полтавщини”. Команда розробила унікальну онлайн-платформу з інтерактивною картою археологічних пам’яток, а також 36 сферичних панорам та кілька 3D-візуалізацій городищ.

Шлях самурая та загадки фараона

У 2021 році керівники Полтавського краєзнавчого музею придбали VR-окуляри “Oculus Quest 2” — прилади для візуального проникнення у віртуальну реальність. Завдяки цьому гаджету відбулося осучаснення та посилення експозиційного показу, підвищилася допитливість аудиторії та з’явилася можливість цікаво розкрити наукову цінність експонатів.

Для VR-окулярів розробили додаток, що дозволяє створити віртуальну дійсність для двох музейних демонстраційних вітрин: “Далекий Схід” та “Давній Єгипет”. Відвідувач, одягнувши окуляри, “переміщався” в певну історичну епоху. Завдяки графічному інтерфейсу та спецефектам швидко формувалися 3D-зображення експонатів, тобто ті предмети, які були звичайні у світі зниклих цивілізацій. Ці речі пропонувалося “використовувати” відповідно до сценарію інтерактивної гри. Наприклад, можна “зайти” в гробницю стародавнього єгиптянина і виконати завдання: розставити предмети на свої місця, розгадати таємниці фараона і знайти вихід із лабіринту.

Біля експозиції “Далекий Схід” гість знайомився з японським фехтуванням кендо й намагався опанувати деякі прийоми з арсеналу цього бойового мистецтва. До того ж екскурсант міг перевтілитися в безстрашного самурая та здійснити прогулянку похмурими вулицями міст середньовічної Японії.

Енергія пейзажу у шедеврах живопису

Краєзнавчий музей — не єдиний науково-культурний заклад у Полтаві, який здійснює дослідницьку та просвітницьку роботу за допомогою цифрових інновацій. У 2018 році в Полтавському художньому музеї імені Миколи Ярошенка, де зберігаються шедеври українського та європейського живопису, з’явилася технологія доповненої реальності.

Мультимедійний ефект, який створювався біля картини, дав змогу побачити зображений художником сюжет в іншому ракурсі. Цього разу “оживали” не померлі люди, але персонажі та пейзажі. Наче емоції, закладені в малюнок, набули енергії та передавалися глядачеві.

Для того, щоб скористатися додатком, потрібно було встановити його на власний гаджет — просканувавши QR-код на вході до музею. За допомогою планшета чи смартфона людина наближалася до намальованого світу. Щобільше, відвідувач ставав не лише спостерігачем чи учасником колоритних сцен на полотні, а й частково співавтором. Розробники електронної програми створили віртуального гіда, який розповідав про картину та міг змінювати малюнок за допомогою анімації.

“Гості з майбутнього” в садибі письменника

Восени 2021 року показали доповнену реальність у літературно-меморіальному музеї Володимира Короленка — видатного письменника, журналіста та правозахисника. У будинку, де у 1940 році облаштували експозиції, присвячені письменнику, Короленко прожив 18 років. Окрім побутової обставини, тут виставили на показ сімейні фото, рукописи, особисті речі, листи, книги. А у XXI столітті завдяки IT-технологіям у старовинній садибі знову оселилися колишні жителі.

Анімаційні 3D-фігури з’явилися в трьох кімнатах-локаціях. Якщо сфокусувати відеокамеру смартфона на певній точці, можна було побачити, як у вітальні сидять члени сім’ї Короленка та почути, як вони дискутують на суспільно-політичні теми, розмовляють про революцію та громадянську війну. У їдальні — покоївка приносить посуд і сервірує стіл, роздратовано проганяє набридливу муху. А в робочому кабінеті сидів сам легендарний господар історичної оселі. Ні, Володимир Короленко в цей момент не складав повість, а ремонтував взуття — було в нього таке хобі, як кажуть, для душі. Під час цього нехитрого заняття він із задоволенням спілкувався з “гостями з майбутнього” через смартфон.

Як зазначають експерти, IT-технології виводять глядача за рамки музейного простору, створюють дивовижне комунікаційне середовище, де зустрічаються люди різних часів. І людина краще відчуває минулу епоху й розуміє далеких предків.