“Розумний” елеватор у Миргороді

Сучасний елеватор — це не лише приміщення для зберігання зерна, а й комплекс споруд, оснащених складним обладнанням для навантаження, переміщення, сушіння та обліку продукції. Майже всі процеси на багатьох елеваторах відбуваються за допомогою комп’ютеризації та ІТ-технологій в автоматичному режимі. У такий спосіб досягають максимальної продуктивності та мінімізують ризики. Далі на poltava-future.

Сувора черговість завдань

Хлібоприймальний пункт у місті Миргород Полтавської області, він же Миргородський елеватор, був збудований у 1977 році. Місткості, виготовлені із залізобетону, були спроєктовані для зберігання понад 134 тисяч тонн зерна. У 1996 році елеватор став частиною агрохолдингу “Кернел” — відомого, потужного виробника соняшникової олії та зернових культур.

Згодом провели модернізацію. Встановили нові комп’ютери, сформували ІТ-інфраструктуру та комунікаційну мережу, пов’язану з інтернетом. А також розробили нові системи обліку та управління елеватором, віртуалізували та в багато разів прискорили документообіг: запровадили систему електронних товарно-транспортних накладних.

Співробітники — оператори ваг, реєстратори, пробовідбірники, лаборанти — звикали працювати з інноваційними технологіями та чітко розуміли принцип дії IT-процесів. Наприклад, вони почали виконувати свої функції за допомогою завдань, які з’являлись на екрані комп’ютера. Не можна було порушувати послідовність етапів виробничого процесу.

Річ у тому, що до вирішення одного завдання неможливо приступити, якщо не виконано попереднє. Наприклад, поки в лабораторії не зроблять аналізу якості зерна, що привозиться, і не дадуть дозволу на вивантаження, оператор ваг не зможе визначити масу продукції — вимірювальна функція буде недоступна й завдання не відобразитися на моніторі.

Чужі тут не їздять

Було створено систему незвичайних перепусток. Що це таке? Інноваційна ідентифікація автомобілів, які брали участь у транспортуванні продукції. Перед тим, як пропустити вантажну машину на територію елеватора, на ній закріплювали спеціальну мітку — наклейку, всередині якої вмонтовано електронний чіп. Кожен значок є унікальним, як відбиток пальця. І завдяки такій технології можна легко та безпомилково визначити транспортний засіб.

Звісно, на елеваторі раніше використовувалися інші, простіші засоби розпізнавання автомобілів. Наприклад, працювала система, яка прочитувала номери машини. Але такий пристрій можна обдурити, якщо просто змінити табличку з номерними знаками автомобіля. А ось наклейку із чіпом непомітно не можна замінити, тому що мітка руйнується під час відклеювання.

При в’їзді автомобіля реєстратор передавав дані із цієї наклейки до комп’ютерної програми та відбувалася активація чіпа. Після цього можна було прийняти товарно-транспортні накладні та розпочати відвантаження продукції. Далі мітка із чіпом ставала не лише перепусткою, а й контролером та помічником під час виконання інших процесів за участю автомобіля. Система обліку визначала, де перебуває зерновоз та які дії потрібно вчинити.

До того ж виникла взаємодія з внутрішніми світлофорами та камерами відеоспостереження. Логістичні потоки регулювалися світлофорами, які також інтегрували в нову систему обліку. В одних випадках світлофори спрацьовували після виконання завдання, в інших — автоматично, наприклад, після з’їзду автомобіля з ваг.

Контрольний периметр

На території Миргородського елеватора встановили так званий контрольний периметр. Суть цієї технологічної інновації полягає в тому, що в’їхати на виробничу ділянку або залишити її можна лише через вагову платформу. Якщо інформація з вагового процесора передається в центральну систему безперервно, можна контролювати рух усього транспорту.

Під час виготовлення вагових платформ Миргородського елеватора використовувалася цікава технологія “IoT”. Комплекс взаємопов’язаних обчислювальних пристроїв, або інших технічних об’єктів, які можуть обмінюватися інформацією без втручання людини — як це відбувається в “розумному домі”.

Коли змінюється вага на платформі, відбувається обробка та зіставлення даних. Крім того, фіксуються порушення, наприклад, проїзд автомобіля з неактивною міткою або неправильність виробничого процесу. Якщо порушення немає, оператор ваги набуває дозвіл зважити продукцію. До речі, зважування можна робити віддалено за допомогою комп’ютерної програми та інтернету, навіть не обов’язково бути на території елеватора.

Показання вимірювальних приладів фіксуються в торгово-транспортних накладних. Після цього автомобіль прямує на вивантаження або виїжджає за ворота. Змінити дані зважування оператор не може. Раніше треба було заповнювати накладні вручну, потім доступ до такого редагування зник.

Неупереджений аналіз

На елеваторі роблять обов’язковий аналіз продукції, простіше кажучи, тут беруть проби зерна. І цю операцію також комп’ютеризували. Коли машину ідентифіковано і “схвалено”, пробовідбірник теж отримає завдання — узяти трохи зерна на дослідження. Працівникові зовсім не треба знати, з якого автомобіля матеріал потрапляє до лабораторії. Усе це вже зафіксовано в електронній пам’яті.

Завдання людини — взяти пробу та передати її зі штрихкодом, згенерованим системою. Після цієї маніпуляції завдання проведення аналізу відобразиться вже в лаборанта. Він отримає доступ до неї за допомогою зчитування згаданого штрихкоду проби.

До того, як на елеваторі з’явилися IT-технології, водії йшли до лабораторії з накладною в руках, щоби там поставили штамп, що підтверджує якість. Однак був ризик, що водій може змовитись із контролером. І стороннім заборонили входити до кабінету, коли проводили дослідження зерна. Адже фахівцю не потрібно знати, з продукцією якого постачальника він працює — у такий спосіб забезпечується неупередженість аналізу. Спілкування між водієм та лаборантом на Миргородському елеваторі почало здійснюватися за допомогою IT-технологій — водій отримував повідомлення про результати в інтернет-месенджерах.

Когнітивні можливості системи

Згодом IT-система “Кернел” об’єднала 37 елеваторів. Інформація із цих підприємств приходила до єдиної бази онлайн. Керівники виробництва змогли побачити зростання дохідності кожного елеватора від послуг, що надаються — сушіння, очищення, зберігання. До того ж комп’ютеризація та комунікаційні мережі дали змогу ефективно керувати підприємствами та своєчасно виявляти всі проблеми.

Наприклад, візуалізували процес руху зерна за допомогою інструмента “Power B”I. У режимі “прямого етеру” фахівці спостерігали, як зерно доставлялося з полів на елеватори або відвантажувалося у вагони. З’явилася можливість швидко коригувати роботу, скажімо, прискорювати чи сповільнювати завезення зерна на елеватор. Штучний інтелект не ухвалював рішення замість людей, але IT-система допомагала зробити правильний вибір.

До речі, електронна система виявилася здатною до самонавчання. Вона становила алгоритм “поведінки” кожного автомобіля, що приїжджав на елеватор. І якщо, наприклад, після вивантаження залишалося трохи зерна в кузові, програма визначала це як “некоректну поведінку” й давала команду перевірити машину.

Модернізація Миргородського елеватора є досить успішним IT-проєктом в аграрній сфері. Експерти зазначають, що це своєрідна мотиваційна місія. Адже якщо на всіх українських елеваторах оптимізувати процеси за допомогою IT-технологій, ділитися інноваціями та ідеями, тоді елеваторний бізнес стане більш прозорим та керованим.