Відомо, що Полтава вирізняється серед інших міст України духовним обрамленням, вміщує неосяжний пласт звитяг і поразок, душевного спокою та варварського нападу. Історія й сьогодення переплетено нитками тлінності та вічності, які актуальні зараз для нас, сучасників, які по-новому, модернізовано сприймають цей хиткий та барвистий світ крізь призму сьогодення й вічності. Далі на poltava-future.
Альтанка: чи все ми про неї знаємо?
Неодноразово вона, білолиця пані, помирала і, наче Фенікс, відновлювалася. Змайстрована з нагоди 200-річчя Полтавської битви (переможеної), згодом, у часи Другої світової війни зруйнована, відновлена (точніше створена на зразок попередньої) аж у 1954 році.
Та білоока полтавка невипадково змайстрована в образі підкови, бо ж відомо, що підкова – маєстат успіху, талісманний атрибут у житті кожного. По-домашньому, гостинно та щедро зустрічає нас та дарує талан в майбуття.
Чому саме у формі кінської підкови?
За легендою, царський кінь під час Полтавської битви втратив підкову, тож місцевий коваль, зустрівшись із Петром І на другий день після битви, підкував царського коня. То правда чи вигадка, однозначно сказати не можемо, та одне відомо точно, що біла підкова – то символ успіху, достатку, щастя. Тому завше у цьому знаменному, сонцем вподобаному місці, можна зустріти багатий шлейф весільних карет. Весною, влітку, взимку, восени тут красуються та видніються прекрасні квіти, які милують око як полтавців, так і всіх, залюблених в естетику, туристів. Крім того, величний ландшафт місця приваблює всіх поціновувачів прекрасного.
Друзі славної альтанки
Поблизу альтанки видніється пам’ятний знак полтавській галушці, що символізує врожайність, достаток та прибуток. Пам’ятні та знакові господарі міста розташовані на Соборному майдані (Івановій горі). Ця місцевість, овіяна легендами та розповідями, протоптана пращурами та ворогами, проте і сьогодні величається духовним багатством міста.
Чому гора Іванова?
Нова українська літературна мова зачиналася Іваном Петровичем Котляревським із виходом однойменної “Енеїди” (1798), і огляд історичних місць Полтави ми теж, за аналогією, розпочнемо із садиби полтавця.
А шлях приводить і веде в садибу…
Чому для нас, сучасників, садиба І.П. Котляревського актуальна, так би мовити, на часі? Вірогідно, з плином літ ми відчуваємо все-таки відлуння пращурів, по-новому осмислюємо народні скарби, зосібна мову. Нас цікавить час, речі вжитку та мистецьких таємниць зачинателя нової української літератури – Івана Петровича Котляревського. Так би мовити, повертаємося до початку нового, проте надважливого етапу в житті як полтавців зокрема, так і українців загалом.
Музей просякнутий духовним віянням життя і творчості митця, тож відвідавши його, знайдемо чимало корисних речей не тільки з життя полтавця, проте й з історії всього народу, його культурного надбання.
Наш путівник веде до храму віри…
Ореол духовності, однак, охрестив Івана Котляревського. Поряд із садибою духовно розвивається та “живе” Успенський собор (збудований, до речі, у стилі козацького бароко). Він рясніє козацькою історією, містить у собі пласт історичних надбань і таємниць.
Значення символічного обійстя Іванової гори – значуще, позаяк становить головний осередок духовності Полтави. Відвідавши подані місця, духовно відпочиваєш, мистецьки збагачуєшся, історично переживаєш події минувшини, приймаєш сан очищення та віри.
Заглянемо у гості до музею…
Краєзнавчий Полтавський музей, просякнутий стилем українського модерну, себто архітектурно величною мозаїкою. Безліч експонатів археологічного, історичного, етнографічного, мистецького масштабу можна побачити в пам’ятному місці. То направду унікально. Велика кількість відвідувачів щоразу тішать своє мистецьке око та вдовольняють духовно-історичну спрагу.
Кобзар щоразу заглядає в вікна…
Цікаво, що монумент Кобзаря щоразу запрошує та проводжає туристів, які відвідують Полтавський краєзнавчий музей. Знаходячись напроти згаданого музею, всі охочі мають можливість вшанувати пам’ять Т. Шевченкові словом, думкою, покладанням квітів.
Духовне плесо ніжиться в театрі…
Велике значення в історичному та мистецькому контекстах драматичного театру імені М. В. Гоголя відіграв І. П. Котляревський. Власне, за часів І. Котляревського відбувається відродження культурно-мистецького життя краю, тож ренесансна гілка знову зазеленіла та розквітла бутоном невпинної творчості та мистецького неспокою. І сьогодні в стінах обласного театру відбуваються та демонструються різнопланові твори, які щоразу по-новому оживають на сцені та в душах глядачів (в історичних, побутових, романтичних іпостасях).
По-особливому сьогодні лунають голоси з минулого, повертаючи нам ментальну пам’ять та історичне підґрунтя українського побуту.
Неподалік наспівує Маруся…
Поряд, точніше поблизу драматичного театру імені М. Гоголя, наспівує журливих і водночас романтично-витончених пісень полтавка Маруся Чурай, вивищуючись над часом, епохою та вічністю. Монумент полтавки як зразок культурного, високого, піднесеного мистецького ореолу встановлений у середмісті Полтави. Разом з тим Маруся Чурай замиловано вслухається у звуки, що лунають із храму культури.
Культурний пласт чи, може, неформатний?
Розглянуті пам’ятки архітектури, літератури, мистецтва все ж відносимо до культурного надбання, а чи, може, то унікальний феномен неформатності? Щось таке, що не вдається поєднати в одному звуковому ключі та словниковому ряді. Ймовірно, то барвистий та духовно багатий набуток нації, який пройшов крізь туман духовної зубожілості, аби заяскравитися сьогодні прийдешньою зіркою у наших очах та широких душах.
Вітати раді в різні пори року
Символіка міста, закорінена передусім в утаємничених подіях, відомих та невідомих іменах, діях і вчинках пращурів, що заклали підвалини нашого сьогодення. Щодня ми бачимо на полтавському гостинному килимі багато відвідувачів, які приймають від пращурів елементи обрядовості та втілюють їх у сьогодення, розбавляючи світлими фарбами своє теперішнє та грядуще.
Справді, Полтава щедра на гостинність та з радістю й невимовною теплотою запрошує як містян, так і всіх туристів завітати в ореол духовності, збагатитися новими знаннями, вдовольнити серце родзинками естетики, вшанувати пам’ять та здійснити мандрівку відомо-невідомими вулицями й провулками загадкового полтавського краю.