Усім відомо, що Полтавщина славиться талановитими земляками, зосібна письменниками, які прославили нашу батьківщину на світовій мапі. Сьогодні, як ніколи, актуальна та на часі постать Григорія Савича Сковороди (1722—1794), уродженця духовної столиці України — Полтавщини. Це людина унікального таланту: блискучий письменник, майстерний перекладач, гуманний педагог, умілий байкар, пристрасний знавець античної та світової літератури. Ми, полтавці, ставимося до постаті Г. Сковороди з особливим пієтетом, оскільки пишаємося, що географічна мапа славного майстра розпочалася саме від колиски Полтавщини (Чорнухинщини), розповідає poltava-future.com.ua.
Відомо, що 3 грудня 2022 року виповнюється 300 років від дня народження Григорія Сковороди, тож пошанування філософа відзначатимуть на державному рівні. Аби перейти до вшанування творчого спадку та особистого внеску майстра слова, варто пригадати творчі девізи майстра пера, які зараз на часі та надзвичайно актуальні для кожного українця-полтавця.
Зауважимо, що славетна постать Г. Сковороди оповита легендами, переказами; про його життя пишуть із не меншою цікавістю, ніж про творчу спадщину. Свідомо відрікаючись від величі багатства, чину, статків, він прийняв одвічний сан духовно чистої людини. Маючи у житті із матеріальних статків лише латану свитину, торбину та посох, він уславився на світовій мапі одвічним духовним наставником для прийдешніх поколінь.
Філософ крізь призму часу
Творчість Г. Сковороди – утілення просвітницьких ідей. Після чисельних мандрівок світом, він сформував гуманістичні підвалини для осягнення життя і передачі здобутих істин молодому поколінню. Він був прекрасним педагогом, який обстоював ідею щастя. У своїх учнях розвивав свободолюбство, відчуття справедливості у всіх його проявах. Вибудував ідею «спорідненої праці» як найбільшого щастя і призначення особистості у світі. Звертався до релігійної тематики, аби наповнити людські душі світлом правди і добра. Значення постаті Г. Сковороди – неоціненне. Чого тільки вартують його вчення пізнати себе, займатися «спорідненою працею», віднайти в собі вічне «щастя», бути незрадливим другом. Мудрець дотримувався настанов славного філософа Епікура, що все потрібне – легке, а непотрібне – важке. Любомудр відкрив світ загальний (макрокосмос), світ людини (мікрокосмос), світ Біблії (символічність). Блискучим акордом звучать його слова: «Жереб мій із бідняками, // Але мудрість маю я…» І справді його мудрість вилилася сонцесяйним блиском на нащадків, які спрагло всотують вчення Г. Сковороди, позаяк воно несе пізнання самого себе, ключ до розуміння власного Я та Абсолюту. Філософ говорив про вічні речі добра і зла, краси і потворності, доброго і ницого, розумного й абсурдного, любові й ненависті, чесності й підлості тощо. Григорій Сковорода не був пійманий ні світом, ні людьми, ні думками, ні часом, ні багатством (і цей ряд можна продовжувати і продовжувати). Його думки, вдача залишилися сяючим кришталем на папері (варто зауважити, що філософ писав вірші («Сад божественних пісень»), байки («Байки Харківські»), безліч афоризмів, зітканих із ниток людського життя, велику кількість листів.
Г. Сковорода — почесний ювіляр
Цікавим та актуальним для Полтави є той факт, що з нагоди 300-річчя від дня народження Г. Сковороди є ініціатива встановити пам’ятник славному філософу. Авторка такої петиції — Ольга Війтенко.
Для Полтави це прекрасна нагода пошанувати блискучого майстра слова та думки, показати молодому поколінню все духовне та практичне багатство відомих полтавців, зокрема Г. Сковороди, прищеплювати любов та повагу до літературного краєзнавства; пишатися, захоплюватися та вчити свою славну та багату історію, літературу, аби бути гідними сучасником своєї країни, свого краю.
Постать цього преславного українця, Г. Сковороди, неначе вічне сонце, зігріває нас променями краси, добра, гуманності, етичності. Варто пишатися з того, що ми, полтавці, нащадки відомого на весь світ мудреця, письменника, байкаря, перекладача, просвітителя, педагога.
