Полтавський художній музей — публічна художня галерея в Полтаві, яка об’єднує багато творів місцевого та зарубіжного мистецтва та багату етнографічну серію. Всі, хто її відвідують, акцентують на особливій атмосфері, яка витає від залу до залу, відкриваючи зразки незрівнянно українського мистецтва. Мистецтва, що пройшло крізь віки, війни, переїзди, зміни влади та геополітичної ситуації, але не втратило свого шарму та історичного значення. Далі на poltava-future.
Історія створення музею
Ще в 1917 році уродженець міста Полтави, мандрівний художник Микола Ярошенко, подарував місту свою колекцію творів мистецтва. Адміністрація прийняла рішення відкрити картинну галерею. Вибір припав на частину відділу краєзнавчого музею, де в 1919 році розмістилися експозиції живопису.
Крім ста мистецьких робіт і 23 етюдників, створених самим Ярошенком, його серія охоплювала роботи його друзів і колег, які брали участь у пересувних художніх виставках Івана Шишкіна, Василя Полєнова, Володимира Маковського, Іллі Рєпіна, Василя Максимова та інших.
Незабаром у Полтаві організували Комітет охорони пам’яток. За допомогою просвітницької комісії Комітет націоналізував художню цінність маєтків Кочубеїв, Галаганів, Капністів, Рєпніних та інших дворянських маєтків, значно збагатив колекції галереї. Після збільшення колекцій галереї постало питання про статус художнього музею та перенесення його в окрему будівлю.
Музей успішно переїхав до садиби, отримавши нерухомість, розташовану на вулиці Спаській міста Полтави. Будинок був побудований в 1912 році для поміщика Болюбаша. Над зведенням будівлі працював відомий архітектор П. Алешин. Музей став відкритим для широкої публіки 27 квітня 1919 року. Спочатку він офіційно став картинною галереєю, а не справжнім музеєм. Його засновник Михайло Рудинський, який згодом став відомим українським археологом і музикознавцем, назвав його Музеєм мистецтв.
Музей, що постійно мандрував
В історії музею було багато перетворень і потрясінь. У 1934 році музей ліквідували і знову перетворили на краєзнавчий відділ, а в 1939 році музей отримав статус художнього з приставкою “обласного значення”. На той час фонди музею нараховували понад 30 тисяч експонатів великих майстрів 17-18 століття, кращих робіт художників 19-20 століття.
На жаль, майже всі експозиції під час Другої світової війни були зруйновані та розграбовані. Залишилися неушкодженими тільки ті зразки, що були евакуйовані. У 1951 році музей продовжував свою діяльність у відреставрованому будинку на вулиці Спаській, в якій перебував до 2000 року.
Тепер полтавці мають чудову нагоду побачити Галерею сучасного мистецтва, збудовану за планом архітектора Юрія Олійника. Ця будівля займає площу понад 2000 квадратних метрів, відповідає духу сучасності. Тут просторий зал, великі кімнати та апартаменти, пресцентр на сімдесят місць, є навіть для любителів екзотики зимовий сад.
Оскільки будівля художнього музею на той час дуже застаріла і потребувала капітального ремонту, рішенням Полтавської міської ради музей перемістили на вулицю Європейську в приміщення картинної галереї. Експозиція музею розміщена на першому поверсі у двох основних корпусах, а музейний фонд Експозиція музею просякнута гармонією настінних розписів із сюжетами церковного начиння та меблів 17-18 ст. Головною родзинкою стали дві окремі кімнати з експонатами творів засновника музею Н. А. Ярошенка.
Одним із його нових відділів став відділ дитячої творчості, створений на базі Галереї ім. Саші Путрі, який зараз знаходиться у окремій залі загального приміщення. Так, галерея стала прикладом закладу культури справді нового типу, де одночасно перебувають усі можливі види мистецтв.
