Понеділок, 22 Квітня, 2024

Сувора архітектура міста заводів: який він промисловий Кременчук

Кременчук, важливе промислове місто в центральній Україні, стоїть на березі річки Дніпро. Разом зі Світловодськом і Горішніми Плавнями утворює важливий міський агломераційний і транспортний вузол. Переважна більшість його архітектурних рішень пов’язана з промисловою зручністю, однак хоч і місто й не вважається туристичним, воно має свій неповторний шарм. Далі на poltava-future.

Чим відомий Кременчук

Заснування Кременчука відносять до 1571 року. Назва міста пояснюється походженням від слова «кремень», оскільки місто розташоване на гігантській крем’яній плиті. Альтернативне пояснення говорить, що «Кременчук» – це турецька «невелика фортеця».

Кременчук довгий час був важливою зупинкою на торговому шляху між Москвою та Чорним морем. Отримане багатство зміцнило владу та вплив міста. Коли в 1869 році відкрився Крюківський вагонобудівний завод, один із найстаріших ремонтно-будівельних заводів залізниць у Східній Європі, місто почало жити переважно промисловістю.

Попри те, що Кременчук менший за деякі обласні центри та міста обласного значення, він має значення великого індустріального центру в Україні та Східній Європі як база заводу вантажних автомобілів КрАЗ, Кременчуцького нафтопереробного заводу «Укртатнафти», Крюківського вагонобудівного заводу та Кременчуцька ГЕС. Крюківський вагонобудівний завод — один із найстаріших у Східній Європі залізнично-вагонобудівних і ремонтно-залізничних заводів, заснований у 1869 році. 

Кременчук – центр історичних подій

У 1625 році на Куруковому озері в Кременчуці було підписано Куруківський договір між козаками та поляками. З часів утворення козацької Гетьманщини місто входило до складу Чигиринського полку. Після польсько-московської війни 1654-1667 рр. та Андрусівської угоди місто було закріплене за Московським царством і увійшло до складу Миргородського полку лівобережної козацької Гетьманщини. Місто відігравало ключову роль у колонізаційній політиці Москви в Україні та її прагненні до узбережжя Чорного моря. Було регіональним адміністративним центром Новоросійської губернії та Катеринославського намісництва. 

Під час Другої світової війни (1939-1945) Кременчук сильно постраждав від нацистської окупації. Він перебував під окупацією з 15 вересня 1941 р. по 29 вересня 1943 р. За роки війни було зруйновано понад 90% будівель міста. 29 вересня, у день визволення міста від нацистів у 1943 році, у Кременчуці відзначають День міста. Попри значне післявоєнне відновлення та покращену економіку, Кременчуку бракує значної частини архітектурного шарму та виразного українського характеру його міста-побратима, обласної столиці Полтави.

Промислове мономісто

Дніпро у Кременчуці не виглядає таким безкрайнім і схожим на море, як у Черкасах, але схоже дещо на київське море. Так, промислові та природні ландшафти досить гармонійні, з тихими острівцями та протоками, які вдалині нагадують безмежне морське мереживо, з одного боку, та портовими кранами та залізничними вузлами – з іншого.

Промислова спадщина Кременчука вражає, хоч до нашого часу значно обміліла. Він був одним з небагатьох мономіст — радянських міст, у економіці та в усьому житті яких домінував один промисловий завод, — де головний завод не розвалився швидко після розпаду СРСР і не забрав із собою життя міста. Його промисловість сьогодні дещо зменшила обороти, але місцеві заводи здебільшого все ще працюють. Один – КрАЗ, великий виробник вантажівок і спецтехніки. Ще один – Крюківський вагонобудівний завод. Кілька років тому підприємство виготовило нові вагони метро для Києва, але не змогло виграти тендер на виготовлення нових швидкісних поїздів для Укрзалізниці до Євро-2012. Субпідрядником уряд вибрав Hyundai. Згодом корейські потяги зупинилися на півдорозі, коли взимку настали зимові морози.

Архітектурні особливості Кременчука

Рейки, огорожі, труби та крани (набагато менш нав’язливі, ніж у великих промислових містах) – не єдині символи індустріального Кременчука. Деякі його райони досі мають специфічну атмосферу, та вигляд вулиць. Один – Крюків, невеликий район на правому березі, який свого часу не входив до складу міста. Саме тут у 1625 році після тривалої боротьби було підписано одну з перших українсько-польських мирних угод. Тут мешканці часто ходять у спецодязі, а екстер’єр крамничок та кафе набуває сірих відтінків.

Усе це може створити враження, що в архітектурному плані Кременчука немає нічого, крім кранів і залізничних потягів. На щастя, це не так, хоча потрібно трохи постаратися, щоб знайти красу серед таких індустріальних сірих місць. Все сховалося за сивими хрущовками сховалися – радянськими житловими будинками з невеликими квартирами, які масово будували в 1950-1960-х роках за наказом Микити Хрущова, звідки і назва. За ними видніється синагога в мавританському стилі. Це вулиця Квартальна, або Окружна, одна з найстаріших вулиць міста, закладена ще у 1774 році. Колись у Кременчуці була найбільша єврейська громада, яка нині дуже обміліла. 

На відміну від решти Полтавщини, де розмовляють українською, це місто нагадує східне шахтове місто, тому тут переважає російська. На вулиці Гоголя знаходиться будівля, яка виглядає дещо бароково. Вона була побудована у XVIII столітті для спостереження за рухом суден на Дніпрі.

Навіть промисловий район Крюків пропонує кілька напрочуд гарних будівель. Один – будинок купця і мецената Григорія Чуркіна 1902 року побудови. На території занедбаної військової бази біля залізниці збереглося кілька класицистичних будівель, але розглядати їх доведеться здалеку, оскільки на територію вас не пустять. Тут є яскраві приклади оригінальної ранньорадянської архітектури, наприклад, Палацом культури імені Котлова. Побудований у 1927 році, він поєднує в собі деталі пізнього соцреалізму з елементами українського модерну та бароко, навіть із натяками на конструктивізм.

Що варто відвідати в Кременчуці 

У Кременчуці не так багато історичних пам’яток. Хоч місто й населяє близько 200 тис. людей. Ресторани, кав’ярні, паби, кальянні просто за кожним рогом. Однак є й кілька місць, що приваблюють своїми архітектурними рішеннями та природними краєвидами. 

Одне з найпопулярніших місць серед мешканців – кременчуцька набережна. У свята на парапеті не знайдеш місця, де присісти. З набережної відкривається захоплива панорама Дніпра та прилеглих островів. Найромантичніший острів, що застиг посеред водної гладі, має витончену назву «Фантазія». В радянські часи на ньому були пляжі, але зараз він завжди безлюдний.

Поглянути на Дніпро з висоти допоможе атракціон у Придніпровському парку – колесо огляду. Парк розташований вздовж набережної.

«Пливе щука з Кременчука» – назву пісні зі збірки Тараса Шевченка кременчуківці вирішили увічнити в бронзі. Так і з’явився на набережній пам’ятник щуці. Тепер усі хочуть «потримати в руках», хоча б на фото. А молодята кладуть їй пальці прямо в рот: вважається, що тоді їхній шлюб буде щасливим.

Кременчуцька площа не так давно була «одягнена» у вишиванку. Справа в тому, що колись у центрі головної площі міста стояв пам’ятник Леніну. Пам’ятник знесли, але гранітний постамент не здався. Так постамент зняли, а площу прикрасили українським орнаментом.

Не дивуйтеся, коли побачите в парку Миру справжній танк і винищувач. Ви в музеї військової техніки під відкритим небом. Серед експонатів – знаменита «Катюша», артилерійські знаряддя, винищувач МіГ-31 тощо. А всередині парку можна побачити гонг миру, подарований місту індонезійськими партнерами на знак дружби.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.