Село Хорішки здавна було в епіцентрі козацьких сутичок та міжусобиць. Воно часто переходило з рук в руки, а місцеві мешканці ніколи не мирилися і не мовчали на свавілля поміщиків. Свого часу, повідомляє сайт poltava-future.com.ua, тут вирощувалися одні з найкращих на Полтавщині породистих коней. Попри те, що в Хорішках завжди було досить небагато місцевих мешканців, тут справно працювало господарство, розвивалася культура, були бібліотеки, будинок культури, де навіть можна було подивитися кіно та відкритий історико-краєзнавчий музей, що є досить рідкісним для села.
Хто такий Юрій Немирич і як він пов’язаний з Хорішками
Вперше Хорішки згадуються в документах 1600 року, тоді вони мали 50 хат і належали польським шляхтичам Ліщинським. 1625 року їх купили Немиричі за 200 тис. польських злотих. 1648 року Хорішки ввійшли до складу Говтвянської сотні Миргородського полку. Належали вони Юрію Немиричеві — українському магнату та козацькому полковнику.
Він походив з Новгородського боярського роду, який у XV столітті переселився до Великого князівства Литовського, де одержав великі маєтності в Україні. Навчався в Голландії, Англії, Франції, написав кілька трактатів з філософії та богослов’я. На початку визвольної війни українського народу 1648 — 1654 років втік з Чернігівщини, де були його маєтки до Польщі і боровся проти повсталого народу.
У серпні 1649 року перейшов на бік Богдана Хмельницького, який закріпив за ним його володіння на визволених землях. Юрій Немирич був послом Богдана Хмельницького у Швеції і Трансильванії. Після смерті гетьмана разом з Іваном Виговським був одним з активних учасників переговорів з Польщею, результатом чого було укладено Гадяцький договір 1658 року. Від Івана Виговського він одержав підтвердження на маєтності на Лівобережній Україні в тому числі і Хорішки. У вересні 1659 року Немирич був убитий білоруськими селянами під час народного повстання.
Перша масштабна промисловість та інфраструктура
1691 року гетьманським сотником призначили М. І. Остроградського, який захопив частину земель з Хорішок. За переписом 1726 року Хорішки входять до Городнянської сотні Миргородського полку, де налічувалося 112 дворів посполитих. У 1745 році Хорішки належали Миргородському полковному обозному Федору Москову. Трохи згодом входять до складу Полтавського полку, пізніше — Новосанжарського повіту Малоросійської губернії. У 1781 році у Хорішках налічувалося 188 хат, де жили виборні козаки, посполиті та козаки-помічники. Тоді ж Хорішки були Катеринославського намісництва, пізніше Говтвянського повіту Малоросійської губернії, а з 1802 року — Кобеляцького повіту Полтавської губернії.
Хорішки записані як козацьке поселення і були володіннями полковниці Г. І. Сушкової. У селі діяв кінний завод донської породи, великої рогатої худоби — угорської та волоської, а також овочевий завод. Тут же були кінний завод місцевої та англійської породи і завод великої рогатої худоби угорської та волоської порід титульного радника Федора Маслова.
За переписом 1859 року Хорішки мали 390 дворів, де проживало 3549 жителів. Тут знаходилося волосне правління, відбувався ярмарок один ярмарок на рік. Після селянської реформи 1861 року, наступного року жителі Хорішок відмовилися підписати уставні грамоти в маєтках поміщиків Сушкова та Потоцькою. У зв’язку з цим мировий посередник просив вислати в Хорішки два ескадрони солдатів. 1882 року на кошти Сушкової споруджена мурована Миколаївська церква з окремою дерев’яною дзвіницею. За переписом 1900 року у Хорішках Хорішківської волості Кобеляцького повіту знаходилися козацька сільська громада, до якої входили також козаки прилеглих хуторів, всього 4067 жителів. Була відкрита церковна бібліотека, 2 церковнопарафіяльні школи та одна земська. У користуванні громади було озеро. Відбувалося 2 ярмарки на рік.
Початок ХХ століття в селі
З початком революції 1905 — 1907 років у Хорішках проводить активну антиурядову агітацію серед селян К. Ф. Стешенко, який до 1905 року працював у Полтавських залізничних майстернях, звідки був звільнений за революційну діяльність і, повернувшись додому, працював слюсарем в економії Потоцьких поблизу Хорішок, а також місцеві жителі Маляров та Харченко. У лютому 1905 року пристав Кобеляцького повіту повідомив, що в Хорішках поширювалися листівки РСДРП. У зв’язку з оголошенням царського маніфесту 17 жовтня 1905 року тут відбулися багатолюдні мітинги. Тоді ж зібралися близько 500 жителів. Революційні заворушення в селі були придушені за допомогою поліції та військової частини. У серпні 1907 року поліція в жителя Голобородька виявила підпільну друкарню, де друкувалися листівки. 1910 року у Хорішках переживало 1574 жителі, був млин з паровим двигуном. Частина населення займалися ремеслами. У серпні — вересні 1917 року селяни Хорішок разом з селянами Бригадирівки самовільно захопили 97 десятин землі Козельщинського Різдвяно-Богородицької жіночого монастиря.
Прихід радянської влади
Радянську владу в Хорішках проголошено січні 1918 року. В квітні того ж року село захопили німецько-австрійські окупанти. Колишній боєць одного з червоногвардійських загонів В. Литовченко створив підпільну групу, а у травні організував партизанський загін з 130 осіб, який розгромив ворожий підрозділ. 1921 року організувався комсомольський осередок, який очолив В. Бистров. Наступного року створений клуб, при кому діяв драмгурток. У 1903 році Хорішки віднесені до Бригадирівського району Кременчуцького округу. За даними на 1926 рік у Хорішках проживало 1515 мешканців. До складу сільської ради входили хутори Десятини, Костівка, Низька Вакулівка, Пашенна, Поділ та однойменний хутір Хорішки. У лютому 1931 року буряко-виробниче кооперативне товариство реорганізоване у сільськогосподарську артіль «Єдиний шлях». У 1932 – 1933 роках внаслідок голоду населення зменшилось на кількасот мешканців. 1936 року організовано Хорішківської МТС, першій 33 трактори якої вийшли на поля весною 1937 року.
У селі діяли паровий млин, олійниця. Працювали лікарня, сільський середня школа, клуб та бібліотека. У період німецько-фашистської окупації гітлерівці стратили 4 жителі села, одного з них спалили живим. Вивезли на примусові роботи до Німеччини 73 особи, спалили колгоспні будівлі та 495 хат жителів села.
Хорішки після Другої світової війни
У 1959 році Хорішківську і Юрківську сільські ради об’єднані в одну Хорішківську з центром у цьому селі. У 1958 році Хорішківська МТС реорганізовано в РТС, а з червня 1961 року у відділення «Сільгосптехніки».
Тоді ж у Хорішках знаходилась центральна садиба колгоспу «Перемога», зерново-буряко-тваринницького напрямку, млин і олійниця, ремонтна майстерня Козельщинського РТП, дільниця РЕС. Працювало відділення зв’язку, АТС, радіовузол, відділення Ощадбанку, середня школа, дільнична лікарня, ветеринарна дільниця, дитсадок «Сонечко», будинок культури на 450 місць із постійно діючою кіноустановкою та спортзалом, бібліотека, будинок побуту та сільський історико-краєзнавчий музей. Неподалік села розкинувся ландшафтний заказник місцевого значення «Хорішки», площа якого понад 700 га.
