Впродовж історичного розвитку Полтави під впливом політичних, економічних та культурних факторів у міській забудові формувались різноманітні стилі. Детальніше про це на сайті poltava-future.
Архітектурні стилі міста
Архітектурні стилі міста представлені унікальними кам’яними церквами та соборами козацького періоду – комплекс Хрестовоздвиженського монастиря, Спаська церква, Успенський собор. Видатні споруди періоду класицизму 1 пол. ХІХ ст., витончений ампір – будівлі навколо Круглої площі: будинок генерал-губернатора, Петровський кадетський корпус, губернські урядові установи, дворянський зал, комплекс будівель колишнього Інституту шляхетних панянок, де зараз розташований головний корпус та студентське містечко Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка.
Присутня також фонова триповерхова садибна забудова ІІ пол. ХІХ – початок ХХ ст. Архітектура сецесійної доби представлена унікальними спорудами (будівля Полтавської земської управи, каплиця св. Георгія Побідоносця, колишній Дворянсько-селянський банк).
Швидке економічне зростання Полтави з другої половини ХІХ ст. призвело до розбудови вулиць, поступових змін у плануванні садибних ділянок, зникнення малоповерхових садиб і садів, ущільнення забудованих ділянок, часто за рахунок прибудови з додатковими житловими приміщеннями для оренди.
У цей період основна частина міської забудови Полтави за своїми масштабами та формальністю поступалася ансамблевому розвитку епохи класицизму та ампіру. Сецесія – використання елементів народної архітектури для Полтави не стала панівним стилем, як для Львова, Києва та Харкова. Ідея козацького бароко в численних культових спорудах звучала в Полтаві набагато сильніше, а з ХІХ ст. —
Від ампіру до модерну
Поряд з українським національним романтизмом у Полтаві з’явився й новоросійський стиль модерн, наприклад Дворянсько-селянський банк.
Кругла площа – єдиний в країнах СНД архітектурний комплекс будівель міського значення
Одним із найпривабливіших об’єктів туристичних маршрутів по Полтаві є архітектурний комплекс Круглої площі. У березні 1802 року центром тієї ж губернії стала Полтава і саме в цей час виникла ідея забудови цієї площі. Талановитий випускник московського архітектурного училища, якого звали Михайло Амвросимов, запропонував полтавському генерал-губернатору А. Куракіну розмістити офісні будівлі по колу на захід від історичного центру міста на новій площі. Формування архітектурної композиції тривало протягом 1805 -1840 років завдяки знаменитому меценатові – Семену Кочубею. М. Амвросимов взяв за основу майбутньої конструкції так звані «модельні» проекти відомого петербурзького архітектора – Андріана Захарова.
За цей час були побудовані такі заклади, як: Малоросійська пошта (нині – Мала академія мистецтв ім. Р. Кириченка), будинок дворянського товариства (нині – кінотеатр ім. І. Котляревського), губернські контори (нині – виконком Полтавської міської ради), будинок генерал-губернатора (будинок профспілок), будинок цивільного губернатора (управління боротьби з організованою злочинністю), будинок віце-губернатора (житловий будинок), районні управління (пошта), Петровське військове училище (колишнє зенітно-ракетне училище ім. М. Ватутіна). Всього вісім будівель у стилі провінційного класицизму початку ХIХ ст.
Символ головної площі – пам’ятник Слави – відкрили до сторіччя Полтавської битви, у 1809 році. На п’єдесталі дворівневого монумента стоїть гармата, увінчана орлом, виготовлена з бронзи та позолоти. Орел символізує перемогу армії Петра I і повертає на північно-західний напрямок – на поле Полтавської битви. У дзьобі – лавровий вінок – символ Слави. Загальна висота пам’ятника – 16,61 м.
Винятковою особливістю Полтавської Круглої площі є проект, розроблений професором архітектури А. Захаровим, забудови «ідеальних» провінційних будівель, які зібрали воєдино, це унікальний – єдиний у країнах СНД комбінований цілісний архітектурний комплекс провінції.
Свято-Успенський собор – найдавніша репрезентація храмової культури
В історичному центрі Полтави – на Івановій горі, особливо примітна велична будівля Свято-Успенського собору, як одного з головних православних храмів регіону.
Наприкінці XVIII століття на місці дерев’яної церкви, що стояла на території Полтавської фортеці, збудували собор і він став першою кам’яною спорудою міста. Успенський собор вражає своїми незвичайними формами: барокові риси додали йому витонченості та легкості, а елементи класичної архітектури зробили його дещо суворим.
На початку XIX століття біля храму підняли розкішну чотириярусну дзвіницю. Зараз це архітектурно-історична пам’ятка національного значення. Як і сам Успенський собор, дзвіниця особливим чином поєднувала яскраві риси пізнього бароко та класицизму. Дзвіниця також примітна тим, що тут колись висів величезний Кизикерменський дзвін, відлитий з турецьких трофейних гармат у ХVIII столітті. Нині зберігається в історичному музеї Полтави.
У 1934 році – зі встановленням радянської влади в Україні – Свято-Успенський собор був підірваний і повністю зруйнований. Лише дзвіниця була врятована дивом і після Другої світової війни тривалий час використовувалася як приміщення різних майстерень. Наприкінці 20 століття дзвіниця була реконструйована та набула первісного вигляду.
Зі здобуттям Україною незалежності дзвіниця відійшла до православної церкви, а в 2005 році біля неї заново збудували Свято-Успенський собор. Побудований в стилі українського бароко, новий храм не є точною копією свого попередника, але вражає витонченими та пишними формами, як і собор XVIII століття.
