Вулиця Соборності у Полтаві — це не просто центральна магістраль міста, а ключовий архітектурний простір, у якому зосереджені його історія, візуальна ідентичність та повсякденне життя. Архітектура вулиці Соборності формується завдяки поєднанню різних стилів, масштабів і функцій: тут класичні фасади сусідять із більш пізніми будівлями, створюючи динамічне та багатошарове міське середовище. Саме ця різноманітність робить вулицю не просто транспортною артерією, а своєрідним «музеєм просто неба», де через забудову, площі та архітектурні акценти можна простежити розвиток міста та зрозуміти принципи його просторової організації. Далі на poltava-future.
Просторова композиція та структура забудови
Просторова композиція, яку формує вулиця Соборності у Полтаві, склалася як результат взаємодії регулярного містобудівного задуму та складного природного рельєфу. Спершу місто розвивалося як фортеця на підвищенні, з хаотичною мережею вулиць, підпорядкованих оборонній логіці. Саме від цього ядра почала формуватися майбутня головна магістраль, що з’єднувала укріплений центр із навколишніми територіями. Її проклали ще за часів Гетьманщини від Успенського соборного храму до Київських воріт Полтавської фортеці. Тому спершу вулиця мала назву Київська або Мостова. Наприкінці XVIII століття її «пробили» через передмістя вглиб. Після цього вулицю почали називати Пробивною.
Після Полтавської битви та наступних руйнувань виникла потреба фактично заново організувати міський простір. Наприкінці XVIII — на початку XIX століття у межах реформ Катерини II було розроблено регулярний план Полтави, орієнтований на принципи класицизму: геометричну чіткість, симетрію та впорядкованість міського середовища. Вулиця Соборності розглядалася як одна з ключових осей, яка мала зв’язати старий центр із новою адміністративною частиною міста. В результаті на початку XIX століття від Соборної площі через нерегульовану забудову «пробили» нову вулицю, що з’єднала Соборну площу з Круглою площею. Це вже був не центр фортеці, а центр губернського міста. Нова вулиця стала центральною та залишається такою й досі.
З 1809 року вулиця називалася Олександрівською, на честь царя Олександра I. Вона пролягала від Соборної площі до Круглої площі, де красується смарагдова окраса Полтави — Корпусний парк. Від Круглої площі пролягала Куракінська вулиця, названа на честь першого полтавського генерал-губернатора Олексія Куракіна. Історики зазначають, що за шість років його правління він зробив багато корисного не тільки для Полтави, а й для всього регіону.
Після приходу більшовиків Олександрівську перейменували на Жовтневу та продовжили шляхом колишньої Великої Кременчуцької. У травні 2016 року вулиця отримала сучасну назву Соборності в рамках закону про декомунізацію. До Другої світової війни це була надзвичайно красива магістраль, яка вражала будівлями в стилі класицизму. При цьому Корпусний сад із навколишньою забудовою дуже нагадував «Санкт-Петербург у мініатюрі». Про це говорили не лише історики, а й усі, хто приїздив до Полтави.
Під час Другої світової війни Полтава сильно постраждала. Відступаючи німецькі війська практично спалили місто. Полтава лежала в руїнах. Проте вже в перші повоєнні роки вулицю Жовтневу швидко відбудували, хоча багато будівель було втрачено назавжди. При цьому нові споруди вже не мали колишнього колориту.
Під час відновлених робіт одні будівлі перебудували, на інші надбудували додаткові поверхи. Після війни відрізок від Соборної площі до Корпусного парку мав ім’я Сталіна. Проте цей період був недовгим. Після приходу Микити Хрущова вулиці повернули попередню назву — Жовтнева.
Архітектурні стилі та їхнє поєднання
Архітектурний вигляд вулиці Соборності у Полтаві формується не шляхом єдиного стилю, а завдяки поєднанню різних архітектурних напрямів, що співіснують у межах одного міського простору. Саме це різноманіття створює візуальну насиченість вулиці та робить її показовою для розуміння розвитку міської архітектури.
Одну з ключових ролей відіграє класицистична забудова, пов’язана з реалізацією регулярного плану міста. Для таких будівель характерні симетрія, стриманий декор, чіткі пропорції та акцент на горизонтальні вичленення фасадів. Ці принципи особливо помітні в оформленні адміністративних та громадських будівель, які формують «кістяк» вулиці та задають їй суворий впорядкований ритм.
Нарівні з цим на вулиці широко представлена еклектика — напрямок, у якому поєднуються елементи різних стилів. Такі будівлі відрізняються складнішою пластикою фасадів, декоративністю, використанням різноманітних архітектурних деталей. Саме еклектична забудова надає вулиці індивідуальності, розбавляючи суворість класицизму та роблячи візуальний ряд більш різноманітним.
Окреме місце займає архітектура модерну, яку можна впізнати за плавними лініями, асиметрією та декоративними елементами рослинного характеру. Хоча таких будівель на вулиці небагато, вони відіграють важливу роль як акценти, що привертають увагу та створюють контраст із більш традиційною забудовою.
Доповнюють картину будівлі радянського періоду, які відрізняються більшою монументальністю та спрощеною декоративною системою. Вони вводять інший масштаб і ритм, іноді порушуючи історичну цілісність, але водночас відображають наступний етап розвитку міста.
У результаті вулиця Соборності Полтави сприймається як простір, де архітектурні стилі не змінюють один одного послідовно, а співіснують одночасно. Це створює ефект «шаруватого» міста, де кожен фасад стає частиною складнішого й багатограннішого візуального оповідання.
Знакові будівлі вулиці Соборності
Вулиця Соборності у Полтаві формується не лише завдяки загальній лінії забудови, а й завдяки окремим історичним будівлям та архітектурним домінантам, які створюють характер вулиці та визначають її візуальний ритм.
Одним із найважливіших об’єктів є Успенський собор. Цей храм став центром релігійного життя міста та важливою архітектурною домінантою вулиці. Спершу на цьому місці стояла дивовижна в архітектурному плані Божа церква, яка була духовною святинею міста. Будівництво кам’яного храму розпочалося у 1751 році та завершилося у 1770 році, проте служби ще довго правилися у дерев’яній багатоповерховій соборній церкві. Вона слугувала полтавцям до 1776 року, після чого її продали на знесення. За історичними джерелами, поруч із соборним храмом розташовувалися торгові ряди, цейхгауз та порохові погреби. Навколо були вулиці, де в дубових будинках жили купці, козацька старшина та духовенство. Тут знаходився будинок полкового правління та суду.
Кам’яний собор вирішив побудувати полтавський полковник Андрій Горленко. Будував храм київський архітектор Стефан Стабанський. На будівництво пішло 19 років. Собор освятили у 1770 році. Пізніше була зведена чотириярусна цегляна дзвіниця, головною історичною реліквією якої є відлитий у 1695 році дзвін «Кизикерман». У XIX столітті Успенський собор розширили шляхом західної прибудови. Відтоді храм вміщує кілька тисяч парафіян. Його величні куполи, суворі лінії фасадів та гармонійні пропорції демонструють вплив українського бароко, а ритм колон і декоративні елементи створюють відчуття урочистості, підкреслюючи статус будівлі як духовного ядра Полтави.
Не менш важлива садиба Івана Котляревського, де жив відомий письменник. Цей будинок — зразок міської садибної архітектури XIX століття з характерними для того часу фасадами, симетричним плануванням та декоративними елементами на фронтоні. Садиба є не лише пам’яткою архітектури, а й важливою історичною точкою, що пов’язує літературну спадщину з міським середовищем.
Особливий архітектурний акцент вулиці створює Біла альтанка, розташована на Круглій площі. Побудована на початку XX століття, вона виконує одночасно декоративну та функціональну роль: ротонда слугує точкою тяжіння для пішоходів. Легка конструкція та білий колір роблять її помітною у міській перспективі, формуючи візуальний орієнтир. Тут облаштовано два оглядові майданчики, з яких відкривається дивовижний вид на Поділ.
Стародавній храм Полтави — Спаська церква — також впливає на вигляд вулиці. Цей храм зберігся з XVII століття і є цінним історичним об’єктом. Його архітектура відзначається суворими формами, масивними стінами та характерною для староруських храмів пропорційністю, що контрастує з більш пізніми будівлями на вулиці, створюючи ефект «шаруватого» міста. Цікаво, що навіть у радянські часи гоніння на церкви тут не зупинили проведення служб.
У 1695 році Спаську церкву спалили під час нападу татар-кримчаків. У 1706 році на її місці настоятель Іван Світайло побудував невелику церкву. Будівельні матеріали для неї взяли з розібраного Здвиженського собору Воздвиженського монастиря. Через 100 років конструкції стали аварійними, і церкву вирішили розібрати, зберігши лише північний бічний вівтар.
У 1837 році до Полтави прибув спадкоємець царського престолу Олександр Миколайович. Під час огляду місцевих визначних пам’яток він був вражений ветхістю церкви та пожертвував на її відновлення 2 000 рублів. Генерал-губернатор Строганов добився дозволу на оголошення збору коштів по всій імперії для реконструкції полтавської церкви. Було зібрано 25 000 рублів сріблом. За проєктування храму взявся архітектор Андрій Тон, який тоді працював у Харкові. Йому вдалося створити майже оригінальний проєкт культової пам’ятки. Над дерев’яною церквою побудували кам’яний футляр для захисту від подальших руйнувань. У червні 1845 року відбулося урочисте освячення Спаського храму, незабаром збудували кам’яну двоярусну дзвіницю. У 1930-х роках церкву закрили, цінне майно вкрали, а дзвіницю розібрали.
До 1936 року навпроти Спаської церкви красувався п’ятибаневий храм на честь Воскресіння Христового. Вік цієї реліквії ніхто не знає. Відомо, що до 1773 року храм був дерев’яним із трьома куполами. Пізніше обитель перевезли до села Гожули, а на її місці звели Воскресенську церкву. Вона відзначалася не лише архітектурою та незвичайним оздобленням, а й рідкісними Євангеліями та освіченими настоятелями. У період боротьби з релігією церкву розібрали. На цьому місці нині знаходиться Полтавський коледж мистецтв імені Миколи Лисенка.
Архітектурні акценти
Вулицю Соборності, як і колись, прикрашають будівлі двох банків, збудовані на початку XX століття. Одна з них простягається майже на весь квартал, в іншій розташований готель «Театральний» та відділення комерційних банків. На Театральній площі, яка раніше слугувала для торгівлі та називалася «Єврейські торгові ряди», тепер знаходиться будівля Полтавського музично-драматичного театру імені Гоголя. Споруду збудували у 1958 році, проте вона чудово вписалася у вигляд цієї надзвичайно красивої вулиці.
Від вулиці Миколи Гоголя до Круглої площі розташована пішохідна зона. Тут більшість будівель перебудовано. Багато старих споруд знесено, а на їхньому місці збудували нові. Примітно, що до 1917 року на перехресті з вулицею Котляревського лівий квартал складався переважно з двоповерхових особняків, на перших поверхах яких розташовувалися крамниці та магазини. За історичними джерелами, усі вони належали купцеві Варшавському. У 1943 році квартал було спалено. У 1950-х роках тут звели новий чотириповерховий житловий корпус, що простягнувся від колишньої будівлі «Гранд-готелю» на розі вулиці Європейської до вулиці Котляревського.
При цьому головною визначною пам’яткою Полтави залишається Кругла площа, навколо якої у XIX столітті збудували адміністративні будівлі в класичному стилі за проєктами російських зодчих. Уже понад два століття центральна частина вулиці залишається справжнім заповідником архітектури. Кожна будівля тут — справжній шедевр і наче дихає історією. За Круглою площею знаходиться показовий з архітектурного погляду будинок із червоної цегли, де над входом розташовані навпроти один одного білі сирени. До 1917 року тут був селянський банк, а нині — управління СБУ у Полтавській області.
Усі ці об’єкти формують архітектурний ансамбль вулиці Соборності: кожен із них — чи то храм, садиба чи ротонда — виконує одночасно історичну, візуальну та функціональну роль. Разом вони роблять вулицю не просто магістраллю, а простором, де можна простежити розвиток Полтави та відчути її культурну спадщину.
Джерела:
- http://poltavahistory.inf.ua/hisp_r_4.html
- http://poltavahistory.inf.ua/hisp_r_4_1.html
- https://varandej.livejournal.com/855058.html
- http://histpol.pl.ua/ru/lichnosti/arkhitektory-stroiteli?id=1042
- https://poltava-future.com.ua/ru/istoriya-golovnoyi-vulyczi-poltavy
- https://zmist.pl.ua/news/vulyczya-sobornosti-u-poltavi-pro-shho-rozpovidaty-turystam