В центрі міста Гадяч проходить вулиця, названа на честь відомої української поетеси Лесі Українки. На ній завжди розташовувалися найважливіші будівлі міста. Нині тут можна побачити Гадяцький районний суд, міську раду, з радянських часів збереглася школа №2, відкритий краєзнавчий музей. Леся прожила в Гадячі кілька років, постійно навідувались до нього, і колись сказала, що «українішої України», як тут, вона ніколи не бачила. Більш детально про історію вулиці Л.Українки та про життя поетеси на Полтавщині у нашому матеріалі на сайті poltava-future.
Гадяцьке життя Лесі Українки
У Гадячі є вулиця, яка веде від Соборної площі до розгалуження на чотири вулички, що прямують до річки Псла та її притоки річки Груні, парку і міського пляжу. Названа вулиця 1971 року на честь української письменниці та громадської діячки Лесі Українки.
Народилася письменниця в Новограді-Волинському (тепер Житомирська область). Мати Українки — письменниця Олена Пчілка, сестра Михайла Драгоманова, батько Петро Косач — юрист.
Дитячі роки майбутньої письменниці минули на Волині. Але через хворобу вона вчилася дома, здобула глибоку та різнобічну освіту. З початку 90-х поетеса починає спілкування з Полтавщиною. З літа 1893 року до середини 1906 року Леся майже щоліта жила в Гадячі та поблизу міста, в Зеленому гаю. Написання багатьох творів позначене цим місцем, зокрема, написана тут легенда «Роберт Брюс, Король шотландський». Саме тут Леся заприятелювала з учителькою А. С. Макаровою, з якою пізніше листувалася, остання залишила спогади про поетесу.
Поетеса дбала про влаштування в Гадячі громадської бібліотеки-читальні. Влітку 1898 року у Гадячі гостював її приятель Сергій Мержинський. Тоді ж Українка написала вірш «Порвалася нескінченна розмова», переклала на російську мову свою «Блакитну троянду» тощо.
Влітку 1899 року серед гостей Лесі Українки в Зеленому гаю була українська письменниця Ольга Кобилянська. Наприкінці серпня 1903 року разом з матір’ю Леся була на відкритті пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві, де зустрічалася з Михайлом Коцюбинським, Панасом Мирним, Михайлом Старицьким, Миколою Лисенком, Володимиром Самійленком, Марком Кропивницьким та іншими діячами.
У Гадячі Українка написала багато своїх творів, серед яких «Три хвилини», «Пророк», «Напис на руїні» та інші поезії, оповідання і статті. Макаровій присвятила вірш «Товаришці на спомин».
1908 року Леся Українка організувала фольклорно-етнографічну експедицію в Миргородський повіт для збирання і записування народних дум, керував нею український фольклорист, музикознавець Філарет Колесса.
Влітку 1904 року в Зеленому гаю художник Ф. Красицький намалював портрет письменниці, який нині зберігається в музеї Тараса Шевченка в Києві.
Як виглядає вулиця від створення і до сьогодні
Вулиця виникла в XVII столітті. Її забудова почалася від Київських воріт Гадяцької фортеці XVII-XVIII століття. На цій вулиці жили сім’ї Драгоманових і Рудченків.
1861 року почала діяти громадська бібліотека, пізніше школа. У 1912 році на вулиці Лесі Українки збудована Народний дім, при якому працював драматичний гурток. Згодом при Народному домі в Гадячі Олена Пчілка організувала дитячі аматорський театр.
Тепер давні будинки чергуються з новобудовами. На цій вулиці в радянський час були розташовані приміщення районної ради, народних депутатів, Будинок піонерів і школярів, відділення Агропромбанку, середня школа №2, завод «Горизонт» та новий будинок прокуратури.
Більшу частину лівого боку вулиці займає парк, раніше в ньому стояло приміщення районного будинку культури. В кінці вулиці, де була садиба Драгоманових стоїть пам’ятний знак Лесі Українки.
