Стріт-арт, або мистецтво міського простору, все більше приживається у великих і малих містах світу та України. Хто з вас не бачив на вулицях графіті, мурали, малюнки на будівлях, асфальті, на зупинках і тому подібне? Скажете, щось для мистецької культури новеньке? Але ж іще наші найдавніші пращури малювали на скелях! Такі малюнки, повідомляє сайт poltava-future, часто з написами, стали невід’ємною ознакою цивілізації.
Давнина-давниною, а ми поговоримо про сучасність. Так от, нинішні прихильники стріт-арту здебільшого переконані, що мистецтву “важко дихати” у замкнутому просторі галерей, приватних колекцій, виставок і музеїв. Тому художники популяризують на вулиці демократичність мистецтва, максимальну його доступність для людей в різних місцях і в різну пору.
Цікаво, що художні проекти стріт-арту мають головну особливість. Це їхня недовговічність, короткочасність. Але це і є головною ідеєю цього сучасного виду мистецтва. Виходить, що неповторний витвір митця може зникнути в будь який час, день, іноді навіть момент. Приміром, його хтось здере з паркану, чи замалює, чи його знищить негода, або руйнація людиною певної аварійної будівлі і тому подібне. Або навіть інший митець прийде і намалює на цьому зображенні свій новий витвір.
Якщо погуляти містом Решетилівка, що на Полтавщині, можна теж знайти кілька прикладів вуличного мистецтва. Але якщо у багатьох містах райтери в руках з балончиками фарб стараються “нагрянути” в обрану місцину і якнайшвидше утнути якийсь малюнок, щоб їх не застали за псуванням міського майна і не виписали штраф, то в Решетилівці найбільші приклади творів вуличного мистецтва з’явилися все таки обмірковано.
Зображення на паркані навпроти ОЗ “Решетилівський ліцей імені І.Л.Олійника”
Дане зображення тут оновили нещодавно. Це — найбільший за площею витвір вуличного мистецтва у Решетилівці. Творчих рук до його створення доклала талановита команда на чолі із членом Національної спілки художників України, членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Заслуженим майстром народної творчості України, головою Полтавського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України Євгеном Пілюгіним. У складі творчого “десанту”— талановиті художник і художник-декоратор ЦКД “Оберіг” Володимир Григоренко та майстри виробничого навчання з професії “Живописець” Решетилівського художнього професійного ліцею Віта Козлова та Валентина Омельченко. Працювали за підтримки ЦКД “Оберіг” (директор Олена Кацітадзе).
Зображення на паркані поблизу магазину “Сезон”
Іще не так давно на цьому місці (розвилка вулиць Джерельна і Старокиївська) було зображення Пророка української нації Тараса Григоровича Шевченка (чиє ім’я вписано в історію Решетилівки у контексті її відвідин Шевченком 1845 року. Тут великий поет, художник, філософ малював решетилівські краєвиди, згодом згадував Решетилівку у своїх прозових творах. А ще збереглися, виконані аквареллю, два його альбомні малюнки, які так незамислувато і були підписані — “У Решетилівці”. І від такого безсумнівного історичного фактажу решетилівці неймовірно щасливі!).
Але як уже йшлося, час впливає на твори вуличного мистецтва не кращим чином. І решетилівці вирішили оновити сюжет, зображений на даному паркані. Проте про Шевченка теж не забули і залишили тут цитату з його поезії: “І на оновленій землі врага не буде супостата…”. Над даним зображенням уміло попрацювали майже всі учасники команди, що й біля опорного закладу “Решетилівський ліцей імені І.Л.Олійника”: майстри виробничого навчання з професії “Живописець” Решетилівського художнього професійного ліцею Віта Козлова та Валентина Омельченко та художник-декоратор ЦКД “Оберіг” Володимир Григоренко.
Розмальована хатинка…
Цю невеличку хатинку по вулиці Мистецькій в Решетилівці по-особливому розписав художник Євген Пілюгін. За його словами, він мав на меті звернути увагу громадськості на маленьку оселю вже покійної вдови жителя Решетилівки, на прізвище Гончар, який солдатом загинув у Другу світову війну при форсуванні Дніпра. Занедбана хатинка, яку треба рятувати насамперед переобладнавши дірявий дах, часто впадала в око майстру, бо знаходиться неподалік від його творчої майстерні. Розписав її Євген Пілюгін за три дні. Один із домінуючих кольорів — чорний — символізує вдовину скорботу.
До слова, відомий художник наразі активно втілює на Полтавщині проект “Мальована хата”. Він оригінально виконав розписи об’єктів (серед них і кілька музеїв), у декількох колишніх районах Полтавщини. Зокрема у селах Веселівка на Диканщині, Лисівка на Гадяччині, Попівка, Федорівка на Глобинщині, в містах Полтава та Решетилівка. І не планує на цьому спинятися. Незабаром працюватиме у с. Супрунівка Полтавського району.
…і розмальований кіоск
Кіоск, що знаходиться в центрі Решетилівки поблизу міського будинку культури, також яскраво у традиціях декоративного розпису розписав художник Євген Пілюгін. А ще він кардинально змінив “обличчя” Решетилівської майстерні художніх промислів “Соломія”. Вбравши її фасад за мотивами української плахти. А одну із стін — на тему вишиванок.
Також у центрі Решетилівки можна побачити роботи над казковими і патріотичним зображенням по вулиці Покровській, їх виконали ліцеїсти Решетилівського художнього професійного ліцею на чолі з майстрами-наставниками.
Тож бачимо, що в Решетилівці вуличне мистецтво впевнено робить перші кроки. Відрадно, що у дні російсько-української війни воно насамперед сповнене патріотизмом, народжується під впливом української культури, народних традицій, і що особливо приємно — за участю знаних митців, фахівців даної справи і місцевої талановитої молоді.
А ще цікаві приклади вуличної художньої аматорської майстерності є у кількох селах Решетилівської міської об’єднаної громади. Здебільшого це — сюжетно розмальовані автобусні зупинки. І чи не всі — в результаті цікавого конкурсу-ініціативи земляка решетилівців, голови Полтавської обласної ради Олександра Біленького “На кращу автобусну зупинку”. Він же за підсумками творчого змагання і профінансував переможців та призерів конкурсу, задля заохочення такого роду позитивних змін у громаді.
Тож місцеві активісти кажуть, щоб зробити місто неповторним і сучасним, потрібні мінімум три складові — талант, бажання і яскраві фарби. А ще готовність до того, що час, як головний художник і цьому мистецтві, згодом усе відредагує на свій лад.
І трішки з історії
Кажуть, що рух вуличних митців бере початок з 1970-х у США. Але є й історія, що років 20 до того у США, а саме в Детройті, жив чоловік на ім’я Кілрой (Kilroy). Він працював на заводі з виробництва зброї і страшенно полюбляв лишати напис “тут був Кілрой” на ящиках зі щойно виготовленими бомбами. Напис швидко став популярним серед солдат, до нього додали елементарний малюнок і “Кілрой” почав подорожувати повсюдно з американськими солдатами…
В Україні стріт-арт — порівняно новий вид мистецтва. Він найбільше популярний у столиці, а ще у Львові, Харкові, Івано-Франківську, Запоріжжі, Дніпрі, Черкасах, Сумах, Одесі, Кам’янці-Подільському. Лише в Києві вітчизняні та зарубіжні митці прикрасили більше ста будинків.
