В останні дні жовтня 2021 року День автомобіліста та дорожника у місті Кременчук на Полтавщині відзначили по-особливому. До традиційного свята приурочили відкриття незвичайного пам’ятника. На території місцевого комунального підприємства «КАТП-1628» встановили пам’ятний знак одному з найстаріших сміттєвозів міста. Увічнили легендарний спеціалізований автомобіль 93-М на шасі ГАЗ-51 неспроста. Машина працювала в місті з 1962 року. Кажуть, автомобіль саме тому і став легендарним у Кременчуці, бо віддав праці на його благо майже 60 літ. Поремонтована і пофарбована машина, ставши на постамент, отримала нове завдання — бути символом початку діяльності комунальної служби міста. Далі на poltava-future.
Символ благоустрою міста
Тоді під час урочистостей очільник Кременчука Віталій Малецький назвав подію історичною. За його словами, було увіковічнено один з перших зразків комунальної техніки, котрою починали прибирати Кременчук у 50-х роках минулого століття. Подібні ГАЗ-они-сміттєвози були розроблені у повоєнний час на Горьківському автомобільному заводі, в Україні їх випускали на Одеському автоскладальному заводі до 1959 року, а в РСФСР – до 1976-го. А саме такі авто як легендарний кременчуцький сміттєвоз 93-М на шасі ГАЗ-51-Д випускали з к. 50-х років до початку 70-х. Однією з новацій на час введення в експлуатацію цього сміттєвоза стала система переміщення сміття із коефіцієнтом 1,6 (на сучасних сміттєвозах він сягає 6-7). У кузові вміщалося до 7 кубометрів відходів. Корисна вантажопідйомність машини складала 2 тисячі кілограмів. Місткість приймального її бункера становила 0,42 метра кубічного. Сміттєвоз розвантажувався самоскидним способом, його кузов перекидався назад на кут до 50 градусів. Загальна маса наповненої машини становила більше 5 тонн. І рухалася вона з максимальною швидкістю 70 кілометрів на годину.
Був простий, надійний та універсальний
У новітні часи у кременчуцьких комунальників техніка вже сучасна, багатофункціональна, виконує солідні об’єми різних видів комунальних робіт. І хоч місто націлене прогресувати в цьому напрямку, від історії і вдячності автомобілям-першопрохідцям воно вирішило не відмовлятися. Містяни кажуть, що встановити на постамент цей ГАЗ-51, запланували ще за часів, коли місто очолював мер Олег Бабаев у 2013 році, коли сміттєвоз вже мав майже 1,4 млн. кілометрів пробігу. Та чогось не склалося.
Ідейним натхненником втіленого проекту у 2021-му виступив очільник департаменту житлово-комунального господарства Кременчука Іван Москалик, який неодноразово висловлював бажання про створення в місті цілого музею комунальної техніки. Коштів на реставрацію сміттєвоза перед встановленням на постамент із місцевого бюджету не виділяли. А реставрацію славетного ГАЗ-она виконали фахівці кременчуцького заводу комунальної техніки “Альфатекс”.
У радянські часи модифікація середньотонажної вантажівки ГАЗ-53 на сміттєвоз була логічною, адже цей автомобіль на той час був простим, надійним, універсальним і наймасовішим в країні рад. Він мав чимало інших модифікацій, деякі з них навіть експортувалися.
Старі сміттєвози зразка ГАЗ-53 вже практично зникли з вулиць населених пунктів нашої країни. Альтернативою їм стали сучасна комунальна техніка інших виробників, яка збирає у три рази більше сміття в порівнянні з попередниками. Ці моделі вирізняються здатністю не лише збирати більші об’єми непотребу, а й тихіше працюють та використовують менше палива.
Виходить і водій легендарний?
Легендарною комунальною автівкою десятки літ кермував Володимир Горлаченко. Він був водієм майбутнього кременчуцького монумента із 1982 року по жовтень 2020-го. За 60 літ сміттєвоз подолав близько 2 000 000 кілометрів шляху. Можна уявити, яку гордість відчувала ця людина, коли його супутника в роботі звели на постамент! Пан Володимир прийшов на роботу у комунальну сферу після служби в армії у 1977 році. Відтоді віддав роботі на благо Кременчука з півсотні літ. Спершу працював на такій же моделі сміттєвоза, проте у 1982 році отримав нову машину, із якою не розлучався вже 38 років.
Під час відкриття монумента водій згадував як із розвитком комунальної сфери змінювалися й умови роботи кременчуцьких комунальників. Колись містяни терпляче чекали сміттєвоза, тримаючи в руках відра зі сміттям або або стоячи поруч з ними. Згодом з’явилися сміттєві контейнери, майданчики для збору непотребу і позбавлятися сміття стало зручніше. Спершу на своєму ГАЗ-оні комунальник Володимир Горлаченко обслуговував території будинків та магазинів, а останнім часом — приватний сектор. Згадував він і суворі зими, коли зранку доводилося відкопувати лопатою свого сміттєвоза зі снігу та розігрівати гарячою водою. За майже сорок літ керманич вивчив підопічну машину як свої п’ять пальців і кожен її гвинтик перебрав своїми руками. А коли, бувало, машина глохла, навіть з нею розмовляв-“підтримував”, щоб таки довезла до гаража.
Коли славетного ГАЗ-она забрали на постамент, його водієві видали більш нову техніку. Але свій легендарний сміттєвоз він отримав змогу бачити щоразу, коли приходив на роботу, бо постамент встановлено на території рідного Володимиру Горлаченку комунального підприємства.
Перший пам’ятник сміттєвозу в столиці
Тривалий час єдиним пам’ятником комунальній техніці в Україні був постамент сміттєвозу в столиці. Його навіть називали єдиним пам’ятником сміттєвозу в світі. 2004 року цей постамент з’явився завдяки працівникам столичного КП “Київспецтранс”. Вони вирішили, що робота комунальника обов’язково заслуговує пошани суспільства, постійного нагадування про її важливість і необхідність та підняття престижу. У Києві увіковічнено модель сміттєвоза ГАЗ-53. Такі машини створювали у 70-х роках і використовували для збору сміття у дворах та на вулицях. Столичний ГАЗ перед вшануванням пропрацював значно менше від кременчуцького — лише 14 років та наїздив до 1 000 000 кілометрів пробігу. При встановленні на постамент машина була в робочому стані. Модель сміттєвоза, встановленого в Києві, мала вантажопідйомність до 4,5 тонн та використовувала майже 30 літрів пального, щоб подолати 100 кілометрів. Встановлення цієї пам’ятки теж приурочили до свята, а точніше до двох: 35-ої річниці діяльності “Київспецтрансу” та 10-літтю з початку виникнення “Української асоціації автопідприємств санітарної очистки”. Згодом навіть з’явилося повір’я, що якщо кинути монетку в цей сміттєвоз, у вашій оселі завжди будуть ідеальна чистота й порядок.
Здобувши незалежність, Україна отримала у спадок від країни рад величезну мапу технічних пам’ятників. У союзі щедро виставляли на постаменти сільськогосподарську, автомобільну, залізничну, військову та іншу техніку. Чимало її ще стоїть на постаментах, щось перекочувало в музеї, приватні колекції, щось було знищено. Картограф Ярослав Ярошевський з Тернопільщини навіть створив інтерактивну карту “Технічні пам’ятники України”, де найбільше позначено тракторів. У роки незалежності мода на встановлення технічних пам’ятників добряче збавила оберти, але зовсім не зникла…
