У Полтаві кілька кладовищ, одним з яких є Еврейське. Воно має довгу й місцями заплутану історію, як і все те, чий вік обчислюється не десятками, а сотнями років. Найбільш ранні поховання, повідомляє сайт poltava-future, на даному місці датуються першою половиною позаминулого століття. Що до часу появи кладовища на карті, збереглися (і були детально досліджені) картографічні малюнки Полтави 1877, а також 1906 років, на яких позначена ділянка з єврейськими могилами.
Історія єврейського кладовища: довоєнний час
Разом зі збільшенням чисельності єврейської громади в Полтаві виникла необхідність у тому, щоб облаштувати власне місце для поховання покійних. Це було потрібно хоча б тому, що єврейське населення в своїй переважній більшості дуже релігійне і люди хотіли проводжати померлих в останній шлях відповідно до всіх правил іудаїзму.
У північній частині Полтави, на самій околиці (за тодішньою міською межею) була виділена ділянка (розміром приблизно з квартал) і названа Еврейським кладовищем. У документах 19-го століття сказано, що дана територія була площею в 3,5 десятини, що дорівнює сучасним 3,8 Га. Дорога до кладовища починалася від вул. Фабриканської, пізніше перейменованої в Балакіна, і тривала вниз, по вулиці Заводській, яка сьогодні носить назву Панфілова. Щоб дістатися до ділянки, треба було йти по Павленківському яру (по південній частині схилу), але бути обережним, оскільки по його дну тече струмок Тарапунька. До речі, пізніше його назвали річечкою і кілька разів розчищали, сподіваючись, що води стане значно більше і буде повноцінна річка.
Документи, в яких вказувалася точна дата відкриття Еврейського кладовища, на жаль, не збереглися. Старожили розповідали, що ще до Другої Світової Війни в тому місці були надгробки з датою 1820 р. і раніше. Вся справа в тому, що як такого, старого Еврейського кладовища не існує. У період німецько-фашистської окупації м. Полтава (1941-1943 рр.) війська Німеччини зрівняли з землею всі єврейські могили (паралельно масовому розстрілу єврейських чоловіків, жінок і навіть дітей). Масивні кам’яні пам’ятники і надгробні плити розбивали на такі дрібні шматки, щоб неможливо було відновити їх цілісність і прочитати, чия це могила. На жаль, тоді ж зникли з лиця землі скульптури, які були пам’ятками скульптурної майстерності різних століть.
Після війни вчені взялися за активне вивчення даного місця і встановили, що тут ховали не тільки євреїв. Знайшлися могили представників різноманітних релігій і навіть національностей. Донині на єврейському кладовищі можна побачити й обеліск із зірочкою, і великий камінь з текстом на івриті, і навіть хрест православної віри. Виходить, що кладовище тільки називалося єврейським, але насправді було змішаним.
Єврейське кладовище після війни
Кладовища «живі», поки на них з’являються нові могили. На Еврейському кладовищі відновилися поховання приблизно в 50-х роках 20-го століття. Це логічно, оскільки після війни єврейська громада дуже повільно відновлювалася. Безліч євреїв було знищено, у Полтаві жили поодинокі люди, що чудом залишилися і ті, хто поступово повертався з заслань та концтаборів (на жаль, таких були одиниці).
Колишнє стрільбище на заході міста (якщо точніше, на околиці) сьогодні є місцем скорботи єврейського народу. На вул. Навроцького під час Другої Світової Війни влаштували масовий розстріл жінок, дітей та людей похилого віку єврейської національності. Сьогодні тут стоїть пам’ятник «Скорботної матері», створений в 1975 році з ініціативи Вайнгорта і Гуміча (архітектори), а також скульптора Черницького.
Пам’ятник «Скорботної матері»
Це бетонна стріла, що стоїть біля задернованого кургану. З її правого боку є український напис: «Пам’ять про вас у наших серцях», а зліва знаходиться бюст жінки. Стріла має висоту 2,5 метра. Щороку 9.05. і 23.11. євреї приходять сюди, щоб пом’янути загиблих. Неодноразово збиралися тут же поставити Іменні плити з прізвищами покійних, але з тих чи інших причин це так і залишилося задумкою.
Єврейське кладовище в післявоєнні роки
У 1994 р.проводилося масштабне обстеження єврейського кладовища, в якому брала участь група програми комітету зі збереження єврейської спадщини. Були знайдені, без перебільшення, унікальні об’єкти, в числі яких масивна гранітна плита з написом на стародавньому івриті. Текст пізніше розшифрував Герцовський – єврей та корінний полтавець (за професією лікар). Там говорилося про пожежу в синагозі в 1911 році, при якій знищилися сувої Тори (46 сувоїв), їх залишки разом з попелом спалених частин Священної книги закопали в землю і поставили пам’ятний камінь.
Друге, що знайшли при дослідженні кладовища – це залишок надгробка відомого Полтавського заводчика і мецената, що жив ще до революції, Давида Молдавського. Він відійшов до праотців 11.11.1914 року, коли йому було 72 роки.
Тут же, на кладовищі євреїв, знаходиться ще один об’єкт, що заслуговує на увагу. Мова про пам’ятник Вільвовській, на якому є напис: “Пам’ятник шанованій жінці, піклувальниці бідних, прикрасі сім’ї Малка, дочка Мордухая Вільвовського, упокоїлася 20 листопада 1913 року. Та почине вона з миром»
За весь час існування даного кладовища тут знайшли «вічний спокій» не десятки і не сотні, а тисячі полтавців. На єврейському кладовищі покояться представники різних станів: міщани, купці, торговці, ремісники і навіть представники місцевої інтелігенції (наприклад, юристи та лікарі). Оскільки за могилами доглядали і утримували їх у належному порядку, поховання досить непогано збереглися, ставши невід’ємною частиною історії міста Полтава.
Дуже і дуже давно доглядачем єврейського кладовища був дехто на прізвище Лембек. Він також був євреєм і, що цікаво, в його родині дана посада передавалася у спадок від батька до сина.
Сьогодні Єврейське кладовище закрите для поховань, туди приходять лише вшанувати пам’ять померлих, віддати данину тим, хто спочив у землі і привести могили в порядок. Дослідження даного місця поки що не ведуться, але не можна говорити про те, що вони закінчені. Скільки ще таємниць і сюрпризів зберігає старовинне кладовище євреїв, залишається тільки гадати.
