Полтава виростила безліч видатних людей: вчених, літераторів, художників а також винахідників. І сьогодні на Полтавщині живуть люди, креативу та кмітливості яких доводиться хіба що дивуватися (і захоплюватися).
Місто, на жаль, занадто часто страждає від транспортних колапсів і регулярних подорожчань проїзду в громадському транспорті. Схоже, що деяким жителям міста, повідомляє сайт poltava-future, така ситуація явно не до смаку, але до вирішення цієї проблеми вони підійшли вельми і вельми нестандартно.
Аеросани
Полтавець Віктор Шахов став автором і творцем нового виду транспорту, він назвав свій винахід аеросани, але скромно впевнений в тому, що на даний момент його «залізний кінь» не може конкурувати ні з яким із загальновідомих транспортних засобів.
Тим не менш, «диво-виріб» може розвивати швидкість до 100 кілометрів за годину і споживає при цьому всього 10 літрів бензину (в нинішній ситуації, коли криза палива дуже гостра, ця властивість є дуже цінною).
Що говорить про свій винахід автор
В. Шахов любовно називає свою техніку такою, яка на 100% його розуміє. Здається, ніби він одухотворяє її і практично вважає живою душею. За словами чоловіка, його аеросани – це не «диво техніки» з конвеєра, у них є своя «технічна душа».
Поки що офіційної назви для саней немає, автор жартівливо кличе їх «жужиком», але каже, що навіть така мініатюра може розвинути чималу потужність. У механізму високопотужний австрійський двигун, а також легка пластикова кабіна.
Спочатку пан Шахов створив 3-ножні сани, двигун до них він зібрав своїми руками. Але швидко стало зрозуміло, що потужності не вистачає, так що механізм аеросаней неодноразово перероблявся, кожен раз стаючи все ближчим і ближчим до ідеалу.
Основою саморобного «серця механізму» є мотоциклетний двигун, правда, «движок» аеросаней трохи простіший (і примітивніший) за прототип.
Остання модель має габарити 2х3 метри і може одночасно транспортувати 2 пасажирів. Вага пристрою всього 120 кг. Збирати цей снігохід В. Шахову активно допомагали друзі, а потім спільно з ним стали його першими пасажирами (випробувачами). По льоду вдалося розігнати транспортний засіб до швидкості 100 км\год.
Автор винаходу відмічає, що варто його «залізному коню» вийти на потрібні обороти, як його швидкість тут же різко збільшується і далі він починає буквально летіти. По суті, аеросані гліссирують над снігом та льодом. Якщо приробити до кузова парочку крил (хоча б невеликих), пристрій має всі шанси злетіти, хоч і не високо.
Цю ж думку поділяють і друзі випробувача аеросаней, вважаючи їх ідеальним транспортним засобом, коли треба поїхати на полювання чи рибалку. Словом, аеросані – найкращий помічник для екстремального туризму, а заодно повноцінний замінник атракціонів з «лоскотання нервів». Ті, кому пощастило покататися на санях, в захваті від «покатушок» та хочуть неодмінно їх повторити.
Віктор Шахов впевнений, що, як то кажуть, немає межі досконалості, в найближчому майбутньому він планує черговий апгрейд аеросаней. Автор думає, що зможе поставити їх на воду і зробить ще більш потужними. Він сподівається, що в найближчим часом розвитком і поліпшенням такого транспортного засобу зацікавиться (і буде займатися) його онук Матвій.
Маунтінборд
Полтавський винахідник придумав і своїми руками зібрав унікальний транспортний засіб, який він назвав «маунтінборд». Виріб має 4 колеса і, якщо вірити словам автора, цілком здатний стати альтернативою тісним, брудним маршруткам або битком набитим тролейбусам. Модель переміщується зі швидкістю близько 50 кілометрів на годину і, що особливо важливо, не боїться ям і вибоїн на дорогах. До речі, цим вона вигідно відрізняється від більшості видів 4-колісного транспорту (крім хіба що окремих видів джипів і тракторів).
Звичайно, коли полтавець виїжджає в місто на своєму унікальному «залізному коні», йому гарантована найпильніша увага з боку громадськості. Люди обертаються, намагаються якомога детальніше розгледіти, а деякі й фотографують та знімають на відеокамеру. Є навіть ті, хто не соромиться підійти і запитати, що це за диво-виріб і де таке можна придбати.
Конструктивно маунтінборд простий, як автомат Калашнікова. Він складається з акумулятора, дошки (бази), коліс і дельтоподібної підвіски. Пристрій обладнаний фарами і навіть габаритними вогнями. Управляється «залізний кінь» не кермом або важелем, а звичайним пультом (як дитяча машинка на радіоуправлінні), навчитися премудростям водіння можна за якихось 15-20 хвилин. У майбутньому полтавець хоче зібрати власний електроавтомобіль, взявши за основу свої ідеї та спираючись на існуючі розробки в галузі електричних двигунів.
Винахідники минулого
Полтавщина завжди була домом для розумних людей, що створюють всілякі винаходи і роблять прориви в науці. Наприклад, під Гадячем (у селі Лютенька) з’явився на світ конструктор перших бойових ракет у світі А.В. Засядько.
Він був справжнім ентузіастом своєї справи: не маючи грошей, Засядько зважився продати власний маєток під Одесою, щоб отримати кошти на наукові дослідження. Такий, без перебільшення, героїчний вчинок справив величезне враження на Олександра I, який не тільки став поважати полтавського військового, а й призначив йому фінансування досліджень з випробувань його ракет. У 1818 р. Засядько досяг мети – сконструював бойову ракету і пусковий пристрій, завдяки якому можна було вести залповий вогонь. Трохи пізніше він придумав і зібрав механізм для наведення та написав докладний гайд по його використанню.
У селі Пашенна (Козельщинський район Полтавської області) народився всесвітньо відомий математик, вчений М.В. Остроградський. Крім ряду математичних відкриттів, він на чільне місце ставив практичну цінність будь-якого наукового дослідження. Так, для полегшення роботи з перевірки товарів, які поставлялися армії, Остроградський почав вивчати статистичні методи бракування, засновані на теорії ймовірності (дана теорія була одним з основних напрямків наукових праць математика).
Полтавщина була і сьогодні є домом багатьох талановитих вчених, літераторів, військових і, звичайно ж, винахідників, які не бояться бути першопрохідцями у різних сферах життя.
