Полтавщина давно відома не лише своєю історією та культурою, а й іменами людей, чиї ідеї визначили майбутнє авіації та космонавтики. Тут народжувалися та працювали інженери, винахідники й мрійники, які прокладали шлях до зірок. Їхні долі переплітаються з історією XX століття — часом великих відкриттів, драматичних випробувань і наукових проривів. Дізнаймося більше про авіаконструкторів, життя яких було пов’язане з Полтавою. Далі на poltava-future.
Полтавщина і зародження авіації
Історія авіації в Україні неможлива без Полтавщини. Цей регіон дав світу цілу плеяду винахідників, інженерів і дослідників, чиї ідеї та розробки значною мірою визначили майбутнє польотів. На початку XX століття, коли людство тільки навчалося відриватися від землі, на Полтавщині вже звучали імена ентузіастів, чиї долі були пов’язані з авіабудуванням. Їхній внесок варіювався від перших експериментів із літальними апаратами та дирижаблями до революційних інженерних рішень, які за десятиліття стали неймовірно популярними у світовій космічній програмі.
Полтава стала не лише місцем народження видатних особистостей, а й своєрідним духовним центром, де формувалося середовище для появи нових ідей. Тут навчалися, працювали або знаходили натхнення майбутні авіаконструктори, які в різних куточках СРСР і світу втілювали свої сміливі задуми у життя.
Пам’ять про цих подвижників бережно зберігається у Полтавському музеї авіації та космонавтики. Це один із перших в Україні спеціалізованих центрів, присвячених історії польотів у небо та в космос. Його експозиція знайомить із життям і відкриттями геніїв, чиї корені тягнуться до Полтавщини, і нагадує про те, що регіон став справжньою колискою ідей, які змінили світову науку й техніку.
Юрій Кондратюк — піонер космічних трас
Юрій Васильович Кондратюк народився 21 червня 1897 року у Полтаві як Олександр Шаргей. Цей український науковець-винахідник увійшов в історію як один із найсміливіших і найдалекоглядніших мислителів у сфері космонавтики. Саме у Полтаві сформувався його інтерес до точних наук. Дитячі роки в полтавському будинку бабусі та дідуся, навчання у гімназії — усе це стало фундаментом для майбутніх відкриттів. Уже в юності він демонстрував неабиякі здібності до математики й інженерного мислення, а перші нотатки про можливості міжпланетних польотів зробив ще підлітком.
Після закінчення гімназії Шаргей вступив до Петроградського політехнічного інституту, проте навчання було перервано війною та революцією. Полтавець був зарахований до школи прапорщиків при одному з петербурзьких юнкерських училищ і воював на турецькому фронті. Пізніше його мобілізували до Білої армії як офіцера, але він незабаром утік. Повернувшись в Україну, остерігаючись репресій за своє офіцерське минуле, отримав документи, на ім’я Юрія Васильовича Кондратюка, під яким і прожив решту життя.
Саме Кондратюку належить ідея, яка десятиліття по тому була втілена в американській програмі «Аполлон»: місячна траєкторія з використанням проміжної орбіти. Його розрахунки пропонували оптимальний шлях до супутника Землі з подальшою посадкою окремого модуля і поверненням до основного корабля. На початку XX століття це здавалося фантастикою, але у 1969 році саме за цією схемою людина вперше ступила на Місяць. Крім того, у його роботах згадуються концепції використання сонячної енергії для космічних апаратів і важливість гальмування у верхніх шарах атмосфери — ідеї, які пізніше стали нормою у космонавтиці.
Доля Юрія Кондратюка трагічна й значною мірою загадкова. Точних даних про його смерть немає. За одними відомостями, він загинув у лютому 1942 року на фронтах Другої світової війни, за іншими — емігрував до США, де помер у досить поважному віці.
Гліб Котельников і парашут, що врятував тисячі життів
Гліб Євгенович Котельников — винахідник, ім’я якого назавжди увійшло у світову історію авіації. Його життя тісно пов’язане з Полтавщиною. Батьки Гліба Євгеновича походили з Полтави. Його дід, Григорій Котельников, після закінчення Харківського університету викладав в Інституті шляхетних дівчат та в Петрівському кадетському корпусі. Батько Євген Григорович також був випускником Харківського університету. Він захоплювався винахідництвом, хоча служив акцизним чиновником у Полтавській губернії. Мати, Катерина Іванівна, була донькою полтавського художника та викладача Івана Зайцева.
Дитинство Гліба пройшло в різних містах. У Полтаві він жив у 1889–1890 роках у будинку на вулиці Олександрівській, де нині встановлено меморіальну дошку. Пізніше закінчив Першу чоловічу гімназію. У будинку Котельникових панувала атмосфера мистецтва. Батьки захоплювалися театром, музикою й живописом, ставили аматорські вистави, а юний Гліб грав на скрипці, співав, майстрував іграшки та навіть виготовив власну фотокамеру.
Після закінчення Київського військового училища Котельников деякий час служив в армії, а потім повернувся до Полтави, де працював акцизним чиновником і активно брав участь у культурному житті міста. Він грав у виставах «Народної аудиторії імені Гоголя», спілкувався з видатними представниками місцевої художньої та наукової еліти, серед яких були Микола Ярошенко, Леонід Позен, Григорій та Іван Мясоєдови, хірург Микола Скліфосовський. Його дружина Юлія Волкова, донька полтавського художника Василя Волкова, також була талановитою художницею, роботи якої зберігаються у Третьяковській галереї.
Згодом Котельников захопився театром і переїхав до Петербурга, де виступав під псевдонімом Глібов-Котельников. Водночас бувши справжнім винахідником, він пропонував багато оригінальних ідей, зокрема конструкцію автомобільної свічки. У 1910 році, під враженням від загибелі льотчика Левка Мацієвича, він узявся за розробку парашута. Слід зазначити, що тоді льотчики рятувалися за допомогою складених «парасольок», які кріпилися на літаках, але вони були ненадійними.
Вже через два роки Гліб Котельников створив перший у світі ранцевий парашут РК-1. Його конструкція, випробувана у 1912 році в Росії та Франції, справила революцію. Компактний ранець із куполом, що викидався пружинами, дозволяв пілоту врятуватися будь-коли. Попри те, що російське військове відомство спочатку відхилило винахід, його почали використовувати за кордоном, і невдовзі він став невіддільною частиною авіації.
У наступні роки Котельников удосконалював свої розробки, створював нові моделі парашутів, зокрема вантажні. Його конструкція РК-3 із м’яким ранцем, запатентована у 1924 році, стала основою сучасних парашутів. У 1926 році він передав усі свої винаходи радянському уряду, а у 1930-му під Воронежем радянські парашутисти вперше масово випробували його пристрої, поклавши початок розвитку вітчизняного парашутного спорту.
Доля Котельникова була непростою. Гліб Євгенович пережив блокаду Ленінграда, був евакуйований і помер у Москві в 1944 році. Але пам’ять про цього винахідника жива. У Петербурзі є алея його імені, у Полтаві — меморіальна дошка. Полтавський музей авіації та космонавтики дбайливо зберігає експонати, присвячені людині, яка подарувала світу надію на порятунок у небі.
Юрій Побєдоносцев — від полтавських майстерень до ракетної техніки
Юрій Олександрович Побєдоносцев — особа менш відома широкій публіці. Важливим в історії науки став його внесок у розвиток реактивної техніки. Майбутній винахідник народився у 1907 році в Орлі, проте частина юності та становлення була пов’язана саме з Полтавою. Тут він навчався і працював, роблячи перші кроки в інженерній професії. У 1922 році разом із батьками переїхав до Полтави, де в червні того ж року став студентом хіміко-механічного відділення профспілкової школи (нині Полтавський політехнічний коледж Національного технічного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»). Одночасно юний Побєдоносцев працював у полтавських майстернях, де здобув досвід роботи слюсарем та механіком. Потім Юрій працював черговим на місцевій електростанції.
Вже наприкінці 1920-х років Побєдоносцев опинився у Москві, де швидко увійшов у коло молодих ентузіастів, які закладали основи ракетної науки в СРСР. Він співпрацював із ГІРДом (Групою з вивчення реактивного руху) і пізніше з ЦАГІ, де займався розробкою порохових і рідинних ракетних двигунів. Його експерименти та інженерні рішення стали частиною того фундаменту, на якому у 1930–1940-х роках зросла потужна школа радянської реактивної техніки. Побєдоносцев брав участь у створенні перших радянських ракетних установок, що використовувалися під час Другої світової війни, його ім’я згадується серед розробників реактивних снарядів для «Катюш».
Окрім військових проєктів, ученого цікавили перспективи космічних польотів. Він працював над питаннями аеродинаміки, реактивного руху у верхніх шарах атмосфери, займався дослідженням можливости дальніх ракетних запусків. Хоча багато його напрацювань довгий час залишалися засекреченими, сучасники відзначали його талант конструктора, здатність бачити майбутнє науки та поєднувати сміливі ідеї з точним інженерним розрахунком.
Для Полтави ім’я Побєдоносцева — нагадування про те, що саме тут розпочався шлях одного з тих, хто стояв у джерел радянської космонавтики.
Олександр Кованько та перші кроки повітроплавання
Інформація про походження видатного винахідника, пілота-аеронавта, генерала авіації Олександра Матвійовича Кованька досить суперечлива. Російські джерела стверджують, що він народився у Санкт-Петербурзі. Українські дослідники впевнені, що він з’явився на світ у Полтавській губернії. Краєзнавець Василь Вельможко переконаний, що предки Кованька були козаками й походили саме з Полтави. Високі посади вони обіймали ще у XVII столітті та мали маєтки на Полтавщині. Місце народження винахідника підтверджують також метричні записи.
Після закінчення Першої Санкт-Петербурзької класичної гімназії молодий Кованько добровільно пішов на службу і брав участь у Російсько-турецькій війні 1877–1878 років, займаючись будівництвом переправ і укріплень. Повернувшись до мирного життя, він продовжив навчання на гальванічних курсах і почав розробляти підводні міни для Чорного моря, проте допитлива натура Кованька прагнула нових, невідомих напрямів.
Його увагу привернули повітряні кулі як засіб розвідки та зв’язку. У 1884 році була створена комісія з питань використання повітроплавання, і Кованько отримав завдання сформувати експериментальну команду аеронавтів і виготовити перші військові аеростати. Він особисто випробовував апарати, навчав пілотів і організовував посадки у найнесподіваніших місцях — на дахах будинків, деревах, воді.
У 1887 році за його участю було здійснено успішний політ повітряної кулі для наукових спостережень Дмитра Менделєєва, яка досягла висоти 3550 метрів і подолала 90 кілометрів. Заслуги талановитого полтавця були оцінені присвоєнням звання гвардії полковника, проте його ідеї довго не знаходили підтримки у суспільстві, яке вважало аеростати розвагою для багатих. Практична цінність розробок була підтверджена лише під час Російсько-японської війни 1904–1905 років, коли сформований полтавцем повітроплавальний батальйон здійснював розвідку та забезпечував зв’язок.
Пізніше генерал-майор Кованько очолив навчальний повітроплавальний парк у Гатчині, підтримував молодих пілотів та авіаконструкторів, зокрема Ігоря Сікорського. Напередодні Першої світової війни він отримав звання генерал-лейтенанта. Обидва його сини добровільно пішли на фронт. Після революційних подій 1917 року Кованько відмовився служити у Червоній армії й повернувся в Україну, де отримав український паспорт і проживав із сім’єю в Одесі до своєї смерті у 1919 році.
Полтава як колиска ідей для майбутнього
Історія авіації Полтавщини XX століття багата іменами конструкторів та винахідників, чиї ідеї та розробки формували не лише вітчизняну, а й світову науку. У нашій статті ми розповіли лише про кількох видатних особистостей — Юрія Кондратюка, Гліба Котельникова, Юрія Побєдоносцева та Олександра Кованька, чиї перші експерименти в повітроплаванні поклали початок українській на російській авіаційній школі. Проте це лише мала частина тих, хто народився, навчався чи працював на Полтавщині й зробив значний внесок у розвиток авіації.
Серед інших помітних постатей варто виділити Михайла Кісенка, відомого завдяки своїм проєктам літаків і навчальних авіаційних комплексів. Також слід згадати Володимира Челомея, конструктора ракетної техніки та космічних апаратів, і Олександра Засядька, який мріяв про майбутнє заселення людьми інших світів.
Джерела:
- https://forum.novosti-kosmonavtiki.ru/index.php?topic=10212.0
- http://histpol.pl.ua/ru/lichnosti/khudozhniki?id=1990
- http://poltavahistory.inf.ua/hisp_r_37.html
- http://poltavahistory.inf.ua/hisp_r_22.html
- https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/cherven/21/1897-narodyvsya-yuriy-kondratyuk-vynahidnyk
- https://tass.ru/encyclopedia/person/pobedonoscev-yuriy-aleksandrovich
- https://nasze-slowo.pl/entuziast-povitroplavannya-oleksandr-kovanko/
- https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/sichen/30/1872-narodyvsya-glib-kotelnykov-vynahidnyk-rancevogo-parashuta