Гліб Котельников хоч і народився поза українських земель, все ж мав полтавське коріння, жінку-полтавку і полтавських друзів. Тут він прожив свої кращі роки й саме тут отримав ті знання, які зрештою допомогли йому стати винахідником, який створив не який-небудь банальний винахід, а парашут, що й нині зберігає життя всіх тих, хто працює в небі. Далі на poltava-future.
Звʼязок винахідника з Полтавою
У 1887 році в останні дні літа молодий Гліб, якому тоді було 17 років, вперше побачив Полтаву, місто, яке було батьківщиною його батька. Хлопець швидко влився в полтавські компанії, а завдяки своїй енергійності та начитаності отримав визнання, як душа зібрань.
Хлопець щасливо жив і насолоджувався юнацтвом, аж ось сталося лихо, на 46-му році обірвалося життя його батька, найріднішої людини і годувальника. Родині довелося економити на всьому, на чому тільки можна. Тоді Гліб навчався у випускному класі полтавської чоловічої гімназії, але попри все, змирився, що не зможе надалі навчатися в університеті чи консерваторії. Єдине про що він міг мріяти на той час – це кар’єра військового. Отож він написав прохання про відрахування і вступив на військову службу. Служив Котельников у 33-му Єленському піхотному полку на Полтавщині.
Всю зиму Гліб готувався до іспитів та екстерном закінчив 7 клас. Потім поїхав до Києва, щоб пройти військові курси. Понад усе він мріяв служити в Полтаві, але доля склалася інакше. Незадовго до випускного в Котельникова померла мати і його направили до Івангорода. Саме там він вперше й побачив повітроплавальний апарат. Знання про нього в майбутньому дали поштовх для створення парашута. Служба не радувала Гліба і він після трьох років служби, які були обовʼязковими, рвався в запас.
У 1897 році Гліб зміг повернутися на Полтавщину у відпустку, саме тоді він й отримав підтримку у своєму рішенні піти у відставку. Час йшов, дружба з сусідкою Юлією, крок за кроком переростала в кохання. Тому невдовзі вони побралися і понад 50 років прожили, як щаслива зразкова сімʼя.
Опісля весілля майбутній винахідник опинився у колі полтавської мистецької та наукової еліти. Його родина мала дружні звʼязки з купою відомих людей. Дружина Юлія теж була не з простих, вона успадкувала хист батька, Василя Волкова, що був художником, і добре малювала. Гліб, крім розробки винаходів, писав пʼєси й займався постановкою спектаклів та романсів.
Зрештою Гліб вирішив піти по стопах свого батька, брата та дядьків і влаштувався працювати у полтавське акцизне управління. Паралельно грав у театрі “Народної аудиторії імені М. В. Гоголя”. Однак його знову перевели по службі, тож шукати себе як актора і винахідника довелося в Петербурзі.
Історія винайдення парашута
Гліб Котельников не перший хто загорівся ідеєю створення парашута, але один з перших кому це вдалося. Леонардо да Вінчі створив ескізи парашута, Л. С. Ленорман створив пристрій який допомагав рятувати повітроплавців, а Гліб Котельников розробив гнучку конструкцію парашута, завдяки якій пілот міг завжди мати його при собі й в будь-який момент ним скористатися.
Ще за юних літ винахідник читав про стрибки з парашутом, але вперше це побачив на власні очі лише в 1889 році, коли спостерігав показовий політ на повітряній кулі. А вже 1910 року в Петербурзі на одному зі святкових дійств став свідком загибелі українського авіатора Левка Мацієвича. Котельникова дуже засмутили події того дня і думка про те, що міг би бути якийсь пристрій, який би уберіг життя авіатору, надовго засіла в голові. Він загорівся бажанням створити такий пристрій, щоби вберегти життя всіх тих, хто працює в повітрі.
Гліб довго шукав матеріал, який би ідеально підійшов для побудови парашута, але все було марно. Аж ось в театрі побачив жінку, яка дістала з сумки шаль, а та враз і здійнялася в повітря. І тут винахідник зрозумів, що для створення парашута необхідно використати шовк. Отак і було створено металевий ранець з відповідною структурою, що отримав назву – парашут.
У 1911 році Котельников отримав охоронне свідоцтво на “рятувальний ранець” і спробував зареєструвати винахід в Росії, але щось пішло не так і йому не вдалося отримати патент. Однак він зміг його отримати у Франції у 1912 році. Після успішного випробування, Котельников вдосконалив свою ідею. З часом уряд СРСР привласнив собі цю ідею, ніби Котельников подарував державі парашут і відмовився від будь-яких нагород. А в 1929 році винахідник написав книгу про свій винахід.
І щоб там не казали, саме Полтава стала містом де в Котельникова сформувалися технічні, мистецькі та наукові інтереси. Спілкування з місцевою полтавською елітою зробило свою справу. Також варто зазначити, що коріння у нього полтавське.
В будинку де колись було акцизне управління встановили мініпамʼятник винахіднику, а також одна з вулиць Полтави названа в його честь.
