Один з полтавських пам’ятників – танк Т-34, що знаходиться на вулиці Великотирнівській біля половчанського мосту. Нещодавно йому провели черговий “апгрейд”, зробивши істинно українським символом. Далі на poltava-future.
Танк-пам’ятник: що змінилось?
Танк радянських часів був прямим покажчиком на епоху СРСР, оскільки активно використовувався радянською армією підчас Другої Світової Війни. Не так давно над танком встановили жовто-блакитний прапор, таким чином, змінивши символізм цього міського об’єкта.
Танк – один з відносно “молодих” полтавських пам’ятників. На своєму нинішньому місці він красується з вересня 2005 року (до річниці визволення міста від фашистів), а в 2010 році його збиралися перемістити до меморіалу Слави. Дана ідея пояснювалася тим, що це місце для міських жителів більш символічне, ніж нічим не примітна ділянка між ТРЦ і мостом. Як варіант, розглядалася перестановка пам’ятного танка до монументу “Скорботна мати” і навіть в мікрорайон Левада (якраз там, де німецькі війська намагалися форсувати річку Ворсклу), як би там не було, але ідеї так і залишилися не реалізованими, а танк як і раніше стоїть там, де був з самого початку встановлений.
У 2017 р.на меморіальному Т-34 з’явився напис «НА ОРДЛО. МОСКОВІЮ«, до якої потім дописали “ЗА САКАШВІЛІ”.
Біля пам’ятного танка люблять фотографуватися діти та гості міста. А ще він був і залишається однією з улюблених дитячих локацій (хлопчики обожнюють підніматися на танк і сідати на його дуло).
Історія Т-34
Полтавський танк не єдиний у своєму роді. У радянські часи подібні меморіали встановлювалися в багатьох містах. Історія полтавського пам’ятника зовсім інша: його поставили за гроші громадян, причому значно пізніше розпаду СРСР.
Як і будь-яка військова машина, цей Т-34 має власну історію. У 1943 році під час однієї з битв він потрапив під сильний обстріл, в результаті якого, на жаль, був підбитий. Дещо пізніше танк полагодили і змінили екіпаж. Саме на ньому радянські солдати-переможці дійшли до Берліну. У 1945 році танк знову був серйозно підбитий і, як виявилося, більше не підлягав ремонту і відновленню. Добре, що війна на той час була практично закінчена і у великій кількості військової техніки (як і зброї) вже просто не було потреби. Що робити з цим і безліччю інших «поранених» танків – ніхто не знав.
Танки, БМП та інші машини (включаючи й полтавський танк) відправляли на склад зруйнованої техніки в Литву. У 60-ті роки Т-34 перевезли до Харкова і передали танкоремонтному заводу. Втім, виявилося, що навіть там не зможуть відновити зруйнований війною механізм. Танк простояв на заводі кілька років і прийшов в цілковитий занепад. він, можливо, пропадав би й далі, якби не голова комітету розвитку студентських міжнародних відносин В.Зубрицький.
Довелося залагодити чимало формальностей, але врешті-решт Т-34 «приїхав» до Полтави і був встановлений як монумент.
