Четвер, 11 Серпня, 2022

Мгарський монастир – історія відродження та неймовірної духовної сили

Мгарський монастир чимось схожий на Ватикан – країну в країні. Адже його територія нагадує окреме державне утворення: тут є власне господарство, крамниці, в яких можна придбати хліб, мед, молочні продукти, чай з науково-дослідної станції лікарських рослин. Тут вам залюбки проведуть екскурсію та розкажуть про 400-літню історію цього святого місця, близько 70 з яких, його плюндрували більшовики. Але після тьми завжди сходить сонце, тому історія Мгарського монастиря – це історія неймовірної сили відродження.

Більш детально про духовний та релігійний центр Полтавщини у нашому матеріалі на сайті poltava-future.

Місце української духовної сили

 Мгарський Лубенський Спасо-Преображенський монастир був заснований у 1624 році. Заснований на кошти Раїни Вишневецької українським церковним діячем Ісаєм Копинським. 

Копинський походив з української православної шляхти. Був ігуменом Густинського монастиря, Межигірського та Києво-Братського монастирів, заснував Ладанський Покровський монастир, був одним з організаторів Київської братської школи. Обіймав посади єпископа в Перемишлі, Смоленську, Чернігові. У 1631 році обраний київським митрополитом. А вже через рік скинутий Петром Могилою й ув’язнений. Після звільнення 1635 року продовжив антикатолицьку та антиуніатську діяльність. 

1622 року при монастирі було створено братство, яке відігравала значну роль у боротьбі проти покатоличення українського населення. А у XVII-XVIII столітті створений Мгарський монастирський літопис.

1684 року було розібрано дерев’яну Преображенську церкву і за ініціативою гетьмана Івана Самойловича закладено мурований Спасо-Преображенський монастир. У 1736 році пожежа знищила дерев’яні споруди разом з Михайлівською церквою. У середині XVIII століття збудовано келії, які донині не збереглися, в 1785 році — барокову дзвіницю. Михайлівська церква була мурована, триярусна. 

У 1786 році зведено будинок ігумена (був перебудований ХІХ столітті). Мурований, двоповерховий будинок у стилі класицизму. У другій половині ХІХ століття зведений двоповерховий готель, в кінці ХІХ століття — теплу Благовіщенську церкву у псевдовізантійському стилі. Церква мурована, хрещата в плані, увінчана наметом на восьмигранному барабані. 

В розписах будівель монастиря брав участь український художник Іван Максимович — уродженець Пирятина. В інтер’єрі збереглися залишки олійного живопису. У 1737 році ігуменом, а 1749-го року — першим архімандритом монастиря був український освітній і церковний діяч, письменник Яким Андрійович Горленко (в чернецтві Йоасаф). 

Горленко народився в Прилуках, 1710 року закінчив Київську академію, викладав у ній, автор повчання, родинних записок та віршів. 

У Мгарі перебував 1663 року під іменем Гедеона син Богдана Хмельницького Юрій. На території монастиря поховані Константинопольські патріархи Афанасій Пателарія і Серафим Анін, київський митрополит Іосиф Нелюбович-Тукальський, архієпископи тобольський Амвросій Келембет і полтавський, згодом псковський — Мефодій Писнячевський. 

До монастиря приписано скит, заснований на місці де усамітнювався константинопольський патріарх Афанасій. У 1889-1891 роках у ньому замість каплиці збудованому муровану однобанну Афанасіївську церкву, територію обнесено муром. 

Монастир свого часу був відомим на всю Україну, його відвідували майже усі гетьмани. Часто можновладці жертвували гроші на його утримання. У різні роки монастир навідували Тарас Шевченко та більшість видатних українських письменників ХІХ-ХХ століть, приїжджали і з-за кордону, наприклад, Олександр Пушкін. 

На що перетворили монастир більшовики

Монастир функціонував до 1919 року. Тоді з приходом більшовиків почалася політика атеїзму. Більшовики розстріляли усіх церковнослужителів на чолі з ігуменом Амвросієм. Їх тіла поховані за вівтарем Скитської церкви. 

Згодом цю територію зайняла дитяча колонія, а з 1937 року в ній розміщений дисциплінарний батальйон, після Другої світової війни — військові склади. А у 1985 році всі споруди монастиря передали під піонерський табір. 

Така тотальна неповага до церковних святинь привела до знищення першопочаткового вигляду монастиря. Преображенський собор був розграбований, Благовіщенська церква служила кухнею, повністю зруйнували дім настоятеля, дзвіниці та келії. 

З отриманням Україною незалежності 1993 року собор відродили як Мгарський чоловічий монастир. У 2013 році президент України ухвалив здійснення заходів із збереження та реставрації споруд на території Мгарського монастиря та будівництво бібліотечного корпусу. 

Latest Posts