Понеділок, 27 Червня, 2022

Історія Полтави в кладовищах минулого

Для української поховальної традиції з давніх-давен було важливо місце, де спочивають предки. В історії Полтави цвинтарі займають особливе місце, на території області знайдені давні кургани та видатні поховання. Багато міських кладовищ, які вже не функціонують, відомі завдяки своїй історії, відомим людям, та архітектурним композиціям. Більш детально про це у нашому матеріалі на сайті poltava-future.

Перші полтавські кладовища ХVII століття

У історичних документах перші відомості про полтавські кладовища датуються другою половиною XVII століття. Вони мали стихійний характер, та розташовувалися переважно на околицях місті та у форштадті. Перший цвинтар територіально розташовувався між сучасною вулицeю Стрітенською, вулицею Соборності та Небесної сотні, за межами тодішньої Полтавської фортеці. Спочатку він був під протекторатом Стрітенської церкви, згодом став загально міським. Тут були поховані бійці радянської армії, які воювали проти шведів, зокрема була могила Йогана Бернгарда Вейсбаха, головнокомандувача російської армії, який загинув у бою під Полтавою.

У 1740 році відкрилося ще одне кладовище за межами форштадта, на території сучасної вулиці Новий базар.  Довгий час саме воно вважалося головним міським кладовищем Полтави. Припинило своє існування 1808 року. 

В ХІХ столітті було утворено ще кілька цвинтарів. Найстарішим з них вважається Монастирське, яке розташовувалося поблизу полтавського Хрестовоздвиженського монастиря та Монастирської гори. У 80 роки минулого століття воно було повністю знищене. На території можна знайти давні надгробні плити, нині там висаджений садок. Серед відомих людей, які тут поховані: онука Сергія Пушкіна, донька Миколи Гоголя, радянські високопосадовці та військові Червоної армії.

Старе міське кладовище 

Старе міське кладовище функціонувало з 1808 року по 1872. Але деякі поховання тут відбувалися ще в середині 30-х років ХХ ст. Його площа займала від розвилки, що утворювали вулиця Європейська та вулиця Раїси Кириченко аж до вулиці Остапа Вишні. 

Серед відомих людей, могили які знаходяться тут: письменник Іван Котляревський та педагог та історик Павло Бородянський – 1867 рік поховання. 

Після припинення дії кладовища тут поховали Володимира Короленка — письменника, журналіста та громадського діяча.  

1864 року тут була побудована мурована Церква Всіх Святих, яку зруйнували може через 100 років. На всю довжину церкви під землею була розташована усипальниця. На старому кладовищі у роки німецько-фашистської окупації гітлерівці розстрілювали мирне населення та військовополонених. Тут було закатовано понад 3,5 тисячі мирних жителів, партизанів, військових та підпільників. 

1969 року тут відкрили меморіал Солдатської Слави. Сюди ж перенесені останки воїнів-визволителів, які обороняли Полтаву. Біля підніжжя горить вічний вогонь та височіє 6-метрова постать з граніту, яка зображує воїна зі щитом. 

Після закриття старого кладовища, поруч було зроблене нове 1872 року. Нині на місці нового кладовища розташований парк «Молодіжний», на території якого є братська могила жертв фашизму. 

Єврейське кладовище тоді і зараз 

У першій половині ХІХ століття було відкрито єврейське кладовище. Частина якого існує дотепер, але поховання тут уже майже не відбуваються. Єврейський цвинтар знаходився поблизу села Павленки (нині район Полтави)  на схилі Монастирської гори. Тоді ж біля цвинтаря тут було споруджено церкву із з червоної цегли разом з дзвіницею. 

Загалом за свідченнями очевидців територія цвинтаря була великою, але дуже гарною та облаштованою. Всюди височіли гарні склепи, зелені насадження та огорожі. А на південний схід від вівтаря церкви була відведена територія для погосту — захоронення священнослужителів та спонсорів. Майже всі наземні споруди разом із церквою було зруйновано 1930 року після вибуху. Залишилися тільки будівля єврейської церковноприходської школи. Тоді ж цю територію передали під забудівлю заводу «Метал», який займався авіабудівництвом. 

А на іншій площі був розпланований парк, який існує досі. Цікаво, що на території колишнього кладовища зараз розташована сцена просто неба із глядацькими сидіннями, куди часто приходять відпочивати містяни. На початку 2022 року цю територію міська влада розглядала під проект будівництва урбан парку за ініціативою президента України Володимира Зеленського.

Затуринське, Куликівське та Полтавське міське кладовища

В кінці ХІХ століття біля хутора Затурине виникло Затуринське кладовище. Воно функціонує й досі. А з початком повномасштабної війни з Росією міською радю було ухвалене рішення хоронити тут воїнів, які захищають територію Української держави. Нині на Затуринському кладовищі, яке заповнене приблизно на половину, облаштовується територія для почесних поховань.

1894 року в передмісті Полтави було відкрити Куликівське кладовище. Першими похованнями тут стали сім’я власників цієї землі Куликів ще середині ХІХ століття. 

Неподалік від нового міського кладовища 1897 року було засновано військове кладовище. Тут були похоронені вчений і авіатор Володимир Ельяшевич та письменник Панас Мирний.

На межі ХІХ та ХХ століття в місті існували невеликі цвинтарі: на території Полтавської  земської лікарні, цвинтар біля Київського вокзалу, кладовище неподалік колишньої станції Полтавської залізниці Острівок та інші. На початку ХХ століття замість нового міського кладовища виникло Полтавське міське кладовище, яке розташувалось по вулиці Європейській. Нині кладовище припинило свою роботу. Тут поховані: український художник Віктор Магденко, фольклорист та педагог Андрій Багмет, герої радянського союзу та герой соціалістичної праці. Тут є братська могила двох невідомих воїнів, що загинули у 1941 році, братська могила жертв фашизму 1943 року, на кладовищі також хоронили солдатів німецької армії, які померли у військових госпіталях під час окупації Полтави.

Нині місця на території міських кладовищ традиційних поховань майже закінчилися. Так міська влада розробляє проєкти нових земель, які можна віддати під захоронення: наприклад північну частину міста поруч із птице фабрикою, у південному районі напрямку Харківського шосе, і в напрямку на Олександрію на двох ділянках. Нагадаємо, що нині на території Полтави та приміській зоні існує 21 кладовище, але поховання можна проводити фактично лише на 10.

Latest Posts