Федір Піроцький відомий нам як український інженер, фізик, а також винахідник трамвая на електричній тязі. Його задум електрифікації трамваїв полягав у використанні електрики для живлення транспортних засобів. Винахідник запропонував встановлювати електричні лінії над трамвайними рейками, що забезпечувало подачу струму до мотора трамвайного вагона. Цей винахід став передовим у світі транспорту та сприяв покращенню міської інфраструктури в цілому. На заході ж в кінці 19 століття усі трамвайні лінії будували за схемою Піроцького. Також він винайшов централізовану підземну електромережу, конструкції домашніх і металургійних печей. Його винаходи використовували у військовій техніці, у будівництві електростанцій, в освітленні вулиць. Далі на poltava-future.
Життєпис
Народився Федір Аполлонович 1 березня 1845 року у родині лікарів у селищі Сенча, що на Полтавщині. Його родовід сягає вільних козаків які традиційно служили в державному війську. Про його родину збереглося небагато відомостей, про те ми знаємо, що вона походила від козацької старшини Лохвицької сотні Лубенського полку.
Майбутній винахідник здобув освіту у Костянтинівському кадетському корпусі в Санкт-Петербурзі та пройшов навчання в Михайлівській артилерійській академії. Після закінчення навчання він служив у артилерійських військах у Києві. Проте військова справа мало приваблювала молодого Піроцького.
Задум, що змінив світ
Під час служби в Києві винахідник разом з товаришем Павлом Яблочковим (винахідник який винайшов одну з перших електричних ламп, що відома під назвою “свічка Яблочкова”) гуляли містом, тоді ж у Піроцького і виникла думка про електрифікацію кінно-залізничної дороги.
Під час прогулянки вони помітили інтенсивний рух на Володимирському (тоді Олександрівському) узвозі. І їх сягнула думка про те, що якщо цивілізація розвиватиметься так, як і сьогодні, то у містах буде неможливо жити. Адже возів та карет в майбутньому знадобиться в рази більше, а за кіньми й так не встигають всюди прибирати. З мостовими є проблеми, навіть гранітне покриття стирається від постійного тупоту підков. А ще вночі така темінь, що страшно уявити майбутній Київ. Отож хлопці дійшли висновку, що місту необхідна електрична тяга.
У той час, коли більшість жителів планети використовували коней як спосіб пересування, Піроцький думав про майбутнє, а саме про створення транспорту який працюватиме від електроенергії. І вже на початку 1870-х років розробив проєкт передачі електрики по залізному дроту. Цей дріт мав бути закріплений телеграфними ізоляторами на стовпах з дерева і двох машинах які б між собою чергували подачу струму. Зворотним провідником була земля.
На початку 1870-х років Піроцький розробив перший проєкт вагона на електричній тязі, а у 1876 році він його удосконалив та реалізував на одній з закинутих гілок російської залізниці, а саме поруч станції Сестрорецьк.
12 квітня 1880 р. на першій спеціальній електротехнічній виставці в Петербурзі Піроцький демонстрував свої проєкти й зробив доповідь “Передача електроенергії на необмежені відстані за допомогою гальванічного струму (провідники рейки та кабель)”, обґрунтував її використання, в тому числі й для руху поїздів.
Його спроби модернізувати наявні кінні трамваї (вагони які перевозили за допомогою коней) в Росії відгуку не мали. Цілком очевидно, що Росія не була готова до проривних технологій, а тому і не оцінила проєкт. На його думку, електричні вагони швидші та надійніші, за ними не потрібно прибирати, їм не потрібні конюшні й вони не гадять вулицями, а головне електрика коштуватиме дешевше ніж овес та сіно.
Як часто буває, пітерські олігархи стали стіною проти геніального винаходу, проте вмілі німці скористалися працями Піроцького. Карл фон Сіменс, який тоді розбудовував імперський телеграф, зацікавився розробками винахідника і завів з ним знайомство. Невдовзі брати Сіменс представили на виставці електричний “поїзд” з окремим локомотивом та двома платформами для пасажирів, за схемою, описаною у міжнародному “Інженерному журналі”, яку розробив Піроцький.
У 1882 році компанія Сіменса збудувала лінію електричного трамвая в передмісті Відня Мьодлінгу. За кордоном проєкт проривного полтавця отримав визнання, а на батьківщині про винахід не згадували, їздили на конях, возах та парових двигунах…
У лютому 1891 року видатний інженер і підприємець генерал Аманд Струве отримав дозвіл від Київської думи на будівництво трамвайної лінії. Лише через пів року на місці Володимирського узвозу з’явилися рейки, а 1 червня 1892 року вже запустили перший електричний трамвай.
Газета “Кіевлянинъ” з цього приводу писала: “Пасажирський рух на електричній залізниці вже почався. Вагони переповнені публікою, причому багато хто їздить по кілька разів вгору і вниз Олександрівським узвозом, зацікавившись цією важливою для Києва технологією”.
Ще за життя Федора Аполлоновича відкрився рух електричного трамвая в таких українських містах як Дніпро, Кропивницький та Житомир.
Останні роки
Попри гучні досягнення, Піроцького відправили до Івангородської фортеці Варшавського військового округу, де в 1888 році його достроково звільнили з посади полковника. Це сталося приблизно за п’ять місяців до завершення його 25-річної військової служби, яка дозволяла винахіднику отримати максимальну пенсію. Обурений і розчарований, Піроцький вирушив до України.
Федір Аполлонович відправився до маєтку свого дядька на Херсонщині, який йому дістався у спадок. Проте після тривалих судових процесів він так і не отримав житло через помилковий запис у своєму прізвищі – замість “Піроцький” у документах було зазначено “Пероцький”. Скромному винахіднику не залишалося нічого іншого, як виїхати й оселитися в готелі “Афіни” в Олешках.
28 лютого 1898 року Федора Піроцького знайшли мертвим. Газета “Південь” пізніше опублікувала замітку: “Ніяких грошей при ньому не знайшли, і знайомі влаштували йому похорон в кредит, коштом описаного і пізніше проданого майна… На площі з молотка продавали різні старі речі, зазначені в описі під номерами. Виторгували всього 65 рублів”.
Ось так завершив свій життєвий шлях маловідомий винахідник всім відомого трамваю.
