Під струмом часу: історія полтавського тролейбуса

Тролейбусна мережа Полтави — це 9 маршрутів, одне депо та 73 кілометри контактних ліній, якими щодня курсують 79 пасажирських і 2 службові тролейбуси. Управляє цим господарством комунальне підприємство «Полтаваелектроавтотранс» Полтавської міської ради. Але за сухими цифрами ховається багата історія: від перших експериментів і ентузіазму будівельників до сучасних маршрутів, які вже багато років залишаються важливою частиною транспортної системи міста. Далі на poltava-future.

Полтава та електротранспорт

Громадський транспорт завжди відігравав важливу роль у житті Полтави. Для городян він був не просто способом пересування, а сполучною ланкою між робітничими кварталами, навчальними закладами, промисловими районами та історичним центром. У середині XX століття, коли місто активно росло та модернізувалося, виникла потреба в зручному, доступному й екологічному виді транспорту. Саме тоді у Полтаві з’явився тролейбус — символ епохи індустріалізації та нового ритму міського життя.

На відміну від автобуса, залежного від палива та його постачання, тролейбус став справжнім проривом. Він працював на електриці, що робило його дешевшим в експлуатації й менш шкідливим для довкілля. Для полтавців це був знак того, що їхнє місто йде в ногу з часом, а транспортна система стає сучасною та прогресивною.

Тролейбус швидко посів особливе місце у повсякденному житті Полтави. Він поєднав різні частини міста, забезпечив комфортні поїздки студентам і робітникам та з часом став невіддільною частиною міського ландшафту. Тепер важко уявити Полтаву без тролейбусів — машин із характерним гудінням і знайомими маршрутами, якими поколіннями користувалися мешканці міста.

А починалося все з ідеї запуску трамвая

Історія полтавського електротранспорту могла розпочатися значно раніше, ніж це сталося насправді. Перші плани щодо створення трамвайної лінії в місті з’явилися ще у 1899 році, коли місцева влада вела переговори з бельгійськими інвесторами щодо будівництва трамвайної мережі. На початку XX століття — у 1909 та 1911 роках — питання поверталося до порядку денного, а у 1913 році нарешті було прийнято офіційне рішення. Влада затвердила проєкт лінії, яка мала з’єднати Південний вокзал із вулицею Малопетрівською. Тоді навіть почалися будівельні роботи, але через початок Першої світової війни реалізація проєкту була заморожена. До речі, трамвай винайшов полтавець Федір Піроцький, доля якого склалася трагічно.

Після важких років війни та революції Полтава знову повернулася до ідеї трамвая. У 1923–1924 роках нова влада уклала договір із Харківським електротранспортним заводом на будівництво першої лінії. Було закуплено рейки, шпали, розпочато підготовчі роботи. Однак через фінансову кризу проєкт виявився надто витратним — для його реалізації потрібно було понад два мільйони рублів золотом. У результаті будівництво знову зупинили, а придбані матеріали використали для інших потреб.

Друга світова війна та руйнування міста остаточно змінили плани. Відновлюючи інфраструктуру, керівництво Полтави вирішило відмовитися від трамвая та звернути увагу на більш сучасний і гнучкий вид електротранспорту — тролейбус. Проте і цей шлях виявився непростим: проєкти 1950 та 1954 років так і не були реалізовані. Лише наприкінці 1950-х, коли Полтава впевнено розвивалася як індустріальний центр, стало очевидно, що місту потрібна сучасна транспортна система. У 1959 році було затверджено проєкт будівництва тролейбусної мережі, і саме з нього розпочалася нова глава в історії міського транспорту.

Будівництво тролейбусного парку у Полтаві

У 1960 році розпочалося масштабне будівництво тролейбусного комплексу, до якого увійшли лінія довжиною 13,7 кілометра, що з’єднувала Південний та Київський вокзали, а також депо на 50 одиниць рухомого складу. Цей проєкт перебував під контролем обкому партії та отримав статус всенародного. У роботах брали участь провідні підприємства міста. Теплотягоремонтний завод виготовляв кронштейни, завод ЖБІ — залізобетонні опори, завод м’ясного обладнання — бронзові деталі. Додатково будувалися дві тягові підстанції для живлення лінії. Вартість усього комплексу становила близько 2,4 мільйона рублів.

Будівництво було справді всенародним. Студенти вишів і технікумів прокладали кабельні та телефонні мережі, обладнання надходило з усіх куточків Радянського Союзу. З Кременчука постачали розподільні пристрої, із Запоріжжя — трансформатори та випрямлячі, із Москви — кабелі та спеціальну арматуру, із Ленінграда — електрообладнання. Невдовзі до Полтави привезли вісім новеньких тролейбусів ЗіУ-5 із заводу в Енгельсі.

Однак будівництво комплексу вимагало не лише техніки, а й спеціалістів. Для роботи до Полтави були скеровані з Харкова водії, електрослюсарі та механіки, що дозволило налагодити обслуговування майбутнього тролейбусного господарства. До осені 1962 року готовність депо до роботи досягла 95 %.

14 вересня 1962 року у Полтаві офіційно відкрили тролейбусний рух. Урочистості відбулися 23 вересня — у День міста. На площі імені Леніна перший секретар обкому партії М. Д. Онипко перерізав червону стрічку, і за маршрутом № 1, який з’єднував два вокзали, вийшли перші вісім ЗіУ-5. Уже в перший рік роботи перевезення становили десятки тисяч пасажирів на день, а до кінця 1963 року кількість перевезених пасажирів перевищила 2,4 мільйона осіб.

У наступні роки система активно розширювалася. У Полтаві з’являлися нові тролейбусні маршрути, довжина мережі збільшувалася, а парк поповнювався тролейбусами різних моделей, зокрема експериментальними. Полтавське тролейбусне управління швидко увійшло до числа найкращих в Україні.

Розвиток тролейбусного парку у роки СРСР

Наприкінці 1960-х років полтавський тролейбусний транспорт переживав етап активного зростання та модернізації. У 1969–1970 роках за високі техніко-економічні показники та рентабельність підприємству було запропоновано перейти на нову систему планування та економічного стимулювання. Це дозволило управлінню взяти додатковий план перевезення ще одного мільйона пасажирів. Завдання було успішно виконано, завдяки чому зросло фінансування не лише на розвиток виробництва, а й на соціальні потреби. 

Так, у 1970 році за допомогою депо на вулиці Коцюбинського збудували будинок для малосімейних, квартири в якому отримали 65 сімей працівників тролейбусного управління. Водночас у місті почали курсувати нові моделі — у 1971 році надійшов тридверний «Київ-6», перший у СРСР тролейбус такого типу, який відзначався комфортом та зручністю.

У 1970-ті роки парк значно оновився. Старі машини замінювалися сучасними моделями, що дозволило значно збільшити обсяги перевезень. У 1972 році до Полтави надійшли перші тролейбуси ЗіУ-9 (ЗіУ-682) — наймасовіші та найнадійніші у Радянському Союзі, які стали символом цілої епохи. Ці машини відрізнялися великою місткістю та кращими технічними характеристиками, тому швидко здобули визнання як серед пасажирів, так і серед водіїв. Багато працівників управління за перевиконання планів перевезень і високий рівень обслуговування отримали ордени та медалі.

1980-ті роки ознаменувалися подальшим розширенням мережі та завершенням реконструкції депо, що дозволило покращити умови праці та побуту працівників. Одночасно запроваджували нові лінії: у 1981 році маршрут продовжили на 4,5 км до селища Розсошенці, у 1983 році з’явилася гілка через Половки до вулиці Примакова, а у 1984 році замкнулася кільцева лінія, що з’єднала Сади-1 і Половки. Ще одна значуща подія сталася у 1987 році, коли проклали нову лінію по вулиці Зіньківській до Інституту зв’язку, що змінило маршрути № 7 та 8.

До кінця 1980-х років Полтава перетворилася на місто з розвиненою та розгалуженою мережею тролейбусних маршрутів, а тролейбус остаточно затвердився як головний вид міського громадського транспорту.

Розвиток тролейбусного парку в незалежній Україні

Після розпаду Радянського Союзу оновлення тролейбусного парку Полтави суттєво сповільнилося. У 1993 році до міста надійшла остання партія російських ЗіУ-9, але вже того ж року розпочали закупівлі вітчизняних тролейбусів марки ПМЗ. Перші двосекційні ПМЗ Т1 одразу стали популярними — одинарні ЗіУ вже не справлялися зі зростанням пасажиропотоку.

Наприкінці 1994 року тролейбусну лінію продовжили до мікрорайону Левада та відкрили маршрут №12. На новій гілці одразу почали курсувати двовісні ПМЗ Т2. Попри економічну кризу, тролейбусне управління продовжувало функціонувати та забезпечувати транспортне сполучення в місті. Останнє розширення мережі відбулося у 2000 році, коли вулиці Жовтневу (нині це вулиця Соборності) та Фрунзе (нині це вулиця Європейська) з’єднали через вулиці Сінну та Рози Люксембург (вулиця Раїси Кириченко), що призвело до зміни маршрутів №3 та №8. До кінця 2005 року мережа налічувала вже 15 маршрутів, що дозволяло практично з будь-якої точки міста дістатися до протилежної околиці максимум з однією пересадкою.

У березні 2006 року до Полтави надійшов новітній низькопідлоговий тролейбус ПМЗ Е186 з тиристорно-імпульсною системою керування. Машина була експериментальною тому спричинила багато труднощів в експлуатації, але нині вона постійно курсує вулицями міста. Втім виробництво Е186 припинили після випуску лише 11 екземплярів, хоча модель показала себе досить надійною.

У 2006 році тролейбусне управління перейменували на комунальне підприємство «Полтаваелектроавтотранс» Полтавської міської ради. На той час чисельність працівників становила 681 особу. Підприємство об’єднувало п’ять основних служб.

Особливу увагу приділяли підготовці майбутніх водіїв на базі професійного училища №9, де вивчали будову тролейбуса та опановували навички безпечного керування. Також підприємство оснащене класом цивільного захисту та п’ятьма диспетчерськими пунктами, які контролюють рух маршрутів та оперативно реагують на непередбачувані ситуації.

Контактна мережа Полтави налічує 73 км та живиться від дев’яти тягових підстанцій, багато з яких переведено на сучасне телеуправління. Попри наявність автобусів і маршруток, тролейбус і надалі відіграє ключову роль у пасажирських перевезеннях Полтави.

Джерела:

1. https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/11/5/160421/ 
2. https://huseletrolleypoltava.narod.ru/index_files/history.html
3. https://poltava.to/news/18285/
4. https://np.pl.ua/2022/09/60-rokiv-tomu-u-poltavi-pochaly-kursuvaty-troleybusy/
5. https://zmist.pl.ua/news/poltavskomu-trolejbusu-vypovnyuyetsya-61-rik-arhivni-foto