Михайло Васильович Остроградський — український математик XIX століття, фахівець у галузі аналітичної та небесної механіки, математичного аналізу, математичної фізики, гідромеханіки та балістики. Він зробив вагомий внесок у розвиток цих дисциплін, розробивши методи та формули, які здобули визнання міжнародної наукової спільноти. Під час своєї кар’єри Остроградський був обраний членом низки академій і відзначений за наукові досягнення, а його роботи вплинули на наступні покоління дослідників.
Ранні роки вченого
Михайло Васильович Остроградський народився 12 (24) вересня 1801 року в селі Пашенівка Полтавської губернії в родині поміщика з дворянського роду Остроградських. З раннього дитинства він виявляв надзвичайну допитливість до природних явищ і навколишнього світу, проте до систематичного навчання особливого потягу не мав і мріяв про військову кар’єру.
У 1816 році, у віці п’ятнадцяти років, Остроградський отримав свідоцтво про закінчення Полтавської гімназії й разом із батьком вирушив до Санкт-Петербурга для вступу в лейбгвардію. По дорозі вони заїхали до Чернігова, щоб навістити свого дядька — відставного полковника Андрія Федоровича Лук’яновича. Саме він переконав Михайла змінити військові плани на академічні й вступити до Харківського університету.
Спочатку юнак був вільним слухачем, а з 1817 року офіційно став студентом фізико-математичного факультету. Уже 1820 року Остроградський закінчив його з відзнакою, склавши кандидатські іспити «на відмінно». Проте наукового ступеня він не отримав. Частина професури виступила проти, звинувачуючи юного математика у відвідуванні лекцій з богослов’я з критичним ставленням, відкритому атеїзмі та «вільнодумстві».
Навчання за кордоном і повернення до Росії
У 1822 році Михайло Васильович вирушив до Парижа для продовження математичних досліджень. Тут він відвідував лекції видатних французьких учених — П’єра-Симона Лапласа, Жозефа Фур’є, Андре-Марі Ампера, Сімеона-Дені Пуассона та Огюстена Коші, опановуючи передові методи й ідеї європейської науки. Уже через рік його запросили викладати в коледжі Генріха IV, а 1826 року він досяг перших помітних наукових успіхів: представив Паризькій академії наук працю «Про поширення хвиль у циліндричному басейні». Французький математик Огюстен Коші тоді схарактеризував його так: «Цей юнак наділений великою проникливістю і дуже обізнаний».
Влітку 1828 року Остроградський повернувся на батьківщину з французьким дипломом та репутацією талановитого вченого. Шлях додому був непростим: по дорозі з Франкфурта-на-Майні його обікрали, і він діставався додому пішки. Уже 17 грудня 1828 року, за рекомендаціями відомих учених Едуарда Колінса, Павла Фусса та Василя Вишневського, Остроградського обрали ад’юнктом Санкт-Петербурзької академії наук. Ця посада відкривала шлях до професури у вишах і дозволяла складати кандидатські іспити.
Лише за два роки Михайло Васильович став екстраординарним академіком Петербурзької академії наук. Його видатні наукові досягнення забезпечили членство в низці престижних наукових товариств. Він став членом-кореспондентом Паризької академії наук, членом Американської та Римської академій, а також інших провідних наукових спільнот. У 1844 році Остроградський був відзначений почесним членством Московського університету, що остаточно закріпило за ним статус одного з провідних учених свого часу.
Розквіт кар’єри Остроградського
З 1831 по 1862 рік Михайло Васильович Остроградський очолював кафедру прикладної механіки в Інституті корпусу інженерів шляхів сполучення, одночасно викладаючи у Головному інженерному училищі Російської імперії. Уже 16 січня 1836 року, бувши ординарним професором математики в Головному педагогічному інституті, він отримав чин статського радника за рекомендацією міністра народної освіти Сергія Уварова. 12 (24) квітня 1849 року Остроградський став таємним радником третього рангу, це статус, еквівалентний сенатору або міністру.
Ставши видатним ученим світового рівня, Остроградський активно розвивав педагогічну та суспільну діяльність у Петербурзі. Він викладав у вишах та вищих училищах, був головним наглядачем за викладанням математики у військових школах, а також проводив масштабну науково-дослідну роботу.
Наукова спадщина Остроградського налічує понад 100 публікацій, більшість яких присвячена аналітичній механіці. Він досліджував теорію тяжіння, коливання пружного тіла, гідростатику та гідродинаміку, загальну теорію удару, робив внесок у математичну фізику, теоретичну механіку, математичний аналіз, теорію чисел, алгебру, теорію ймовірностей та балістику. Особливої уваги заслуговує формула Остроградського, що пов’язує інтеграл за об’ємом з інтегралом за поверхнею і яка отримала широке визнання в науці.
Головним критерієм цінності своїх досліджень Остроградський вважав практичну застосовність. І справді, його ідеї активно використовувалися в інженерній практиці та стали основою для подальшого розвитку багатьох галузей науки. Ученого високо цінували сучасники. Полтавець був академіком Петербурзької академії наук, почесним доктором Віленського та Гельсінгфорського університетів, а також членом і членом-кореспондентом низки міжнародних академій — Американської, Туринської, Римської та Паризької.
Остроградський був не лише видатним дослідником, а й блискучим педагогом. Для вищих навчальних закладів того часу вважалося честю мати його як професора. Студенти високо цінували його глибокі знання та захоплення наукою.
Смерть полтавського математика
Влітку 1861 року в Михайла Васильовича Остроградського на спині з’явився нарив, який незабаром перетворився на незагойну рану — злоякісну пухлину. Науковець вирішив поїхати на лікування до Харкова, але по дорозі помер у Полтаві 20 грудня 1861 року (за старим стилем) від паралічу легень.
Труну з тілом Остроградського доставили на батьківщину на звичайних сільських санях і поховали у родинному дворянському склепі у Пашенівці. Михайло Васильович сам дбайливо обрав місце свого спочинку. Він бажав бути похованим на рідних землях, звідки видно навколишні села.
Цікаві факти з життя Остроградського
Михайло Васильович Остроградський з дитинства виявляв надзвичайний інтерес до чисел і вимірювань. Бувши ще малюком, він за допомогою мотузки та ваги обчислював розміри віз, висоту парканів, глибину колодязів, довжину ярів і навіть розміри крил водяних млинів. Простими дитячими іграми він не цікавився, його увагу привертали різні механізми та пристрої.
Учителем і наставником Остроградського в пансіоні при Полтавській губернській гімназії був відставний драгунський штабскапітан і відомий український письменник Іван Петрович Котляревський, автор «Енеїди», який першим помітив видатні математичні здібності юного Михайла.
У різні періоди життя Остроградський був тісно пов’язаний із відомими сучасниками. Він спілкувався з Тарасом Шевченком, Семеном Гулаком-Артемовським, родинами Лисенків і Старицьких. Любив рідне село, де влаштовував пишні свята для місцевих жителів. Подейкують, що якийсь час він навіть викладав дітям царя Миколи I.
Праве око Остроградський втратив через необережно запалений сірник. Проте це не завадило йому вести активну наукову діяльність. Його перша значуща робота про поширення хвиль на поверхні рідини була виконана у борговій в’язниці у Парижі, де він спостерігав рух хвиль на річці Сені. Огюстен Коші, прочитавши роботу, настільки оцінив внесок Остроградського, що сплатив його борг.
Математичний геній Остроградського виявлявся у найнесподіваніших ситуаціях. Одного разу, прогулюючись Невським проспектом, він був так захоплений думками про математичні формули, що записував розрахунки прямо на шкіряному сидінні коляски, а коли візник поїхав кинувся переслідувати бричку.
Попри глибоку раціональність, в останні роки життя він цікавився спіритизмом, визнаючи існування духовного світу та можливість отримання інформації звідти, хоча не дотримувався жодного конкретного вчення. У юності ж Остроградський називав себе «повним матеріалістом і атеїстом», визнаючи лише те, що можна виміряти, зважити та відчути.
Ці факти підкреслюють унікальність особистості Остроградського: поєднання математичного таланту, глибокої спостережливості, допитливості та незвичайної, іноді суперечливої, філософської позиції.
Джерела:
https://istoriya.com.ua/formula-ostrogradskogo/
https://osvita.ua/school/biography/94293/
https://dovidka.biz.ua/mihaylo-ostrogradskiy-biografiya-ta-tsikavi-fakti/
https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3095497-mihajlo-ostrogradskij-guliver-vid-matematiki.html