Рейки часу: історія появи залізниці у Полтаві

Залізниця завжди була одним із головних каталізаторів розвитку Полтавщини. Перші лінії, запущені наприкінці XIX століття, з’єднали Полтаву з великими центрами України та Росії. Це відкрило нові можливості для торгівлі, промисловості й культурного обміну. Нині станції «Полтава-Південна» та «Полтава-Київська» — це не лише транспортні вузли, а й пам’ятки історії, що зберігають сліди епохи паротягів і перших пасажирських потягів. Дізнаймося, якою була історія залізниці на Полтавщині. Далі на poltava-future.

Як з’явився залізничний транспорт в Україні?

Історія залізничного транспорту на території України бере початок від простих шляхових доріг, якими вози пересувалися за допомогою людей чи тварин. Поступово такі шляхи вдосконалювалися. Спершу використовували жолоби в камені, згодом дерев’яні лежні, бруси, вкриті металевими смугами, і, нарешті, металеві рейки.

Перші залізничні лінії в Україні з’явилися в середині XIX століття. У 1840 році в Австрійській імперії був розроблений проєкт «Галицької залізниці імені Карла Людвіга» з основною лінією Бохня — Дембиця — Жешув — Переворськ — Перемишль — Львів. У 1843 році з’явилася Інкерманська залізниця у Російській імперії, у 1855 році — Балаклавська, у 1861 році — лінія Львів — Перемишль, у 1865 році — Одеса — Балта. У 1866 році з’єднали Львів — Чернівці — Ясси, а у 1867–1869 роках проклали шлях Балта — Ольвіополь — Єлисаветград — Крюків. У 1868 році відкрили лінії Курськ — Бровари та Курськ — Ворожба — Київ — Жмеринка — Бірзула з відгалуженням від Козятина до Бердичева, а у 1869 році — Курськ — Харків — Ростов. У 1870–1871 роках була прокладена лінія Кременчук — Полтава — Харків.

У другій половині XIX століття почалося інтенсивне будівництво залізниць у Донбасі, Придніпров’ї та Кривбасі, що сприяло розвитку промисловості в цих регіонах. До 1900 року залізниці з’єднували промислові та управлінські центри з землеробськими районами, а також із головними морськими й річковими портами. Проте протяжність мережі була недостатньою, а рухомий склад складався переважно з малопотужних паротягів і двовісних вантажних вагонів вантажністю близько 15 тонн.

У післяреволюційний період залізничний транспорт України розвивався як частина єдиної транспортної системи СРСР. У 1935 році розпочалася електрифікація першої лінії Довгинцеве — Запоріжжя, активно будувалися нові шляхи, з’явилися потужні паротяги та великовантажні вагони, впроваджувалися автозчеп і автоблокування. До 1940 року вантажообіг залізниць зріс у 3,3 раза порівняно з 1913 роком.

Народження залізниці у Полтаві: 1870–1871 роки

Історія залізниці у Полтаві бере початок у серпні 1870 року з відкриття лінії Кременчук — Полтава. Цей маршрут став важливою ланкою між промисловими та сільськогосподарськими регіонами, забезпечуючи швидше й надійніше перевезення вантажів і пасажирів. Для Полтави це стало справжнім проривом. Місто вперше отримало пряме сполучення з мережею залізниць, яка стрімко розвивалася на всій території України.

Вже через рік, у червні 1871-го, мережа залізниць Полтавщини поповнилася лінією Полтава — Харків. Ця гілка значно розширила транспортні можливості регіону, з’єднавши головне місто краю з одним із найбільших промислових центрів південного сходу Російської імперії. Нові маршрути сприяли прискореному розвитку торгівлі, промисловості та обміну культурними й науковими досягненнями між містами.

Одночасно з прокладанням рейок велося будівництво ключових об’єктів залізничної інфраструктури. У Полтаві з’явився перший вокзал, що став не лише транспортним вузлом, а й символом сучасности та технологічного прогресу. Тут же споруджувалися майстерні для обслуговування рухомого складу — паротягів і вагонів, що дозволило підтримувати лінію у стані постійної готовності до експлуатації. Ці об’єкти стали ядром залізничної діяльності міста та заклали основу для подальшого розширення мережі.

Перший залізничний вокзал у Полтаві

Головний і найстаріший вокзал Полтави відкрився у 1870 році. Тоді він називався просто «Полтава» і був частиною державної Харківсько-Миколаївської залізниці. Саме з цього моменту розпочався рух на ділянці Полтава — Кременчук, що стало важливою віхою в транспортній історії регіону.

До 1880 року вокзал був тимчасовою спорудою. Згодом збудували капітальну двоповерхову будівлю типової проєктної серії. Після прокладання лінії Київ — Полтава Московсько-Києво-Воронезької залізниці у 1901 році станція стала вузловою. У 1903 році відкрилося сполучення в напрямку Лозової. Після реструктуризації у 1907 році залізниця отримала назву «Південна», а з 1934 року станція увійшла до системи Південної залізниці.

У 1937 році вокзал модернізували, розширивши зали очікування, однак під час Другої світової війни будівлю зруйнували. Відновлювальні роботи завершилися у 1947 році. Разом із вокзалом тоді оновили ансамбль привокзальної площі — теперішньої площі Слави.

Згодом звели новий привокзальний корпус за проєктом архітектора Євгена Лимаря. Окрім цього, відбудували палац культури залізничників і технікум транспортного будівництва. Особливістю станції стали розташовані біля головного входу бронзові барельєфи, які нагадують про бойові досягнення регіону.

У 1999 році вокзал зазнав капітального ремонту. Спеціалісти модернізували не лише саму будівлю, а й привокзальну територію. У 2008 році лінію електрифікували, що дозволило перевести поїзди з теплотяжної на електровозну тягу та забезпечити повноцінне приміське сполучення. Щодня станцією користуються сотні пасажирів, і вона продовжує залишатися важливим транспортним вузлом Полтавщини.

Залізничний вокзал «Полтава-Київська»

Як описав у своїй праці «Історичні етапи будівництва залізниць в Україні» Юрій Рочняк, у 1850–1860-х роках на території країни з’явилися окремі шляхи, що не були пов’язані між собою та мали різне призначення. Тоді проклали залізничні магістралі, які з’єднали найбільші міста — Київ, Одесу, Дніпро, Харків, Севастополь, Львів і Чернівці. Ці шляхи не виходили безпосередньо з українських міст, але дозволили їх поєднати. У 1870-х роках почали будувати локальні залізниці, що охоплювали значні території. Саме тоді більшість областей сучасної України отримали шляхову мережу, яка функціонує й нині.

Станція «Полтава-Київська» з’явилася у 1901 році та спершу називалася «Полтава-місто» приватної Московсько-Києво-Воронезької залізниці. Вона стала важливою ланкою на ділянці Київ — Полтава, що з’єднала регіон із центральними магістралями. Ця ділянка сприяла об’єднанню українських міст у єдину транспортну мережу, яка активно розвивалася на початку XX століття.

У роки революції 1917–1919 років залізницю націоналізували, і вона увійшла до складу Південної залізниці. Як і багато інших об’єктів Полтави, станція була зруйнована під час Другої світової війни. У післявоєнний період почалося відновлення інфраструктури, об’єднання та модернізація залізниць України. Деякі лінії зникли, на інших здійснювали електрифікацію та впроваджували сучасні системи управління. Розвиток станції відбувався у річище стратегічних і вантажних перевезень, а також промислового розширення міста.

Відбудова вокзалу розпочалася у 1955 році за проєктом архітекторки Зої Котлярової — членкині Спілки архітекторів СРСР та викладачки Полтавського інженерно-будівельного інституту. До кінця 1950-х років вокзал було повністю відбудовано, а навколо нього почали з’являтися промислові підприємства харчової галузі, що збільшило вантажопотік. Вокзал також отримав тролейбусне сполучення. Тролейбусний маршрут № 1 «Київський вокзал — Південний вокзал» у Полтаві є найстарішим

У 2002 році станцію реконструювали. На вокзалі звели пішохідний перехід над коліями, завершили електрифікацію та ввели в експлуатацію електротяги й електропоїзди. У XXI столітті «Полтава-Київська» забезпечує як пасажирські, так і вантажні перевезення, залишаючись важливим транспортним вузлом регіону та однією з ключових станцій Полтавщини.

Залізничний транспорт у XXI столітті: Полтава як транспортний вузол

У XXI столітті Полтава є одним із ключових транспортних вузлів Південної залізниці України. Місто з’єднує магістральні напрями на Київ, Харків, Суми та інші великі міста країни, забезпечуючи важливе сполучення як для пасажирських, так і для вантажних перевезень.

Головними станціями міста залишаються «Полтава-Південна» та «Полтава-Київська». «Полтава-Південна» обслуговує більшість приміських і дальніх рейсів, а завдяки повній електрифікації лінії та сучасним системам управління рухом забезпечує швидку й надійну роботу. «Полтава-Київська» зберігає статус важливого вузла на лінії Київ — Полтава й активно використовується для перевезення промислових вантажів, підтримуючи зв’язок міста з великими економічними центрами України.

Розвиток залізничного транспорту суттєво впливає на економіку регіону. Лінії з’єднують промислові підприємства з постачальниками та ринками збуту, прискорюють доставляння продукції та сприяють розвитку торгівлі. Пасажирські перевезення забезпечують зручне транспортне сполучення жителів Полтавщини з іншими областями. Це сприяє обміну культурними, освітніми та діловими контактами.

Залізниця також формує культурний простір міста. Вокзали та привокзальні площі стають центрами міського життя, місцями зустрічей та громадських заходів. Численні пам’ятники, меморіальні дошки та архітектурні ансамблі вокзалів нагадують про багаторічну історію залізничного транспорту в Полтаві та його значення для регіону.

Джерела:

1. https://www.kashtan.news/reyky-reyky-shpaly-shpaly-istoriia-stvorennia-i-stanovlennia-ukrainskoi-zaliznytsi/
2. https://www.visnyk.poltava.ua/news/viktoryna-znaiu-poltavu-poltavski-zaliznytsi-dovzhynoiu-v-pivtora-stolittia/
3. http://poltavahistory.inf.ua/hisp_u_91.html 
4. https://zmist.pl.ua/publications/shhaslyvoyi-dorogy-istoriya-golovnyh-vokzaliv-poltavy